— В якій саме провінції Ви знаходитеся?
— В даний момент — провінція Північне Ківу.
— Що мотивувало Вас приєднатися до миротворчої місії?
— Хотів отримати новий досвід.
— Чи це перша Ваша місія?
— Так.
— Яка Ваша військова спеціалізація?
— Спеціаліст зв’язку.
— Які функції Ви виконуєте в контингенті?
— Займаюсь забезпеченням і підтримкою зв’язку.
— В якому Ви званні?
— Старший солдат.
— Скільки Ви вже років на службі?
— 4 роки.
— Чи приймали Ви до цього участь в АТО та ООС?
— Так.
— Чи багато учасників війни на Донбасі в українському контингенті в Конго?
— Всі з досвідом АТО/ООС.
— Яка нині ситуація в Конго та в регіоні Вашого перебування?
— Контрольована. На мою суб’єктивну думку ситуація спокійна
— Чи стикалися Ви з небезпечними ситуаціями в ході служби в миротворчому контингенті?
— Ні.
— Яким чином відбувається підготовка миротворців до місій в Демократичній Республіці Конго?
— Спеціалізовані курси.
— Опишіть, будь ласка, спеціалізовані курси для миротворців? Що вони в себе включають? Яким чином перевіряють готовність військовслужбовців до участі в місії?
— Залежить від спеціальності. Мене навчали користуванню радіостанціями, англійської мови. Перевірка включає в себе екзамени, психологічні тести.
— Чи доводилося Вам працювати з представниками миротворчих контингентів з інших країн?
— Ні, не доводилось.
— Опишіть, будь ласка, службу в нашому контингенті в Африці. Чи є вона тяжкою, як військовослужбовці проводять час на службі та поза нею.
— Морально важко. Чужа країна, чуже середовище, замкнутий простір. Поганий інтернет, комарі, недостатньо дозвілля у вільний час.
— Чи подобається Вам особисто служба в ДРК?
— Вона не виправдала моїх очікувань.
— Як Ви оцінюєте роботу нашого контингенту?
— Зі своїми задачами ми справляємось на відмінно.
— Чи отримує він все необхідне в плані постачання та підготовки? Чи дошкуляє клімат та хвороби миротворцям? Які заходи безпеки здійснюються?
— На рахунок забезпечення: завжди хочеться більшого. В нашому регіоні клімат м’який, дошкуляють тільки постійні дощі. З заходів безпеки: зробили купу щеплень, всі необхідні медикаменти є, при перших ознаках будь-якого захворювання робляться аналізи на всі місцеві хвороби.
— Як Ви оцінюєте ефективність роботи миротворчих місій ООН, зокрема в ДРК? Чи домагаються вони потрібних результатів?
— Це не в моїй компетенції. Якщо цікавить моя точка зору — то так, ООН зупинила геноцид, допомагає впоратися з епідеміями. Але це дуже бюрократична і замкнута структура.
— Чи маєте Ви намір знову долучитися до місії в Африці після завершення нинішнього відрядження?
— Ні, занадто нудно і одноманітно.
— Які вимоги для участі у відборі до миротворчого контингенту? Чи складно туди потрапити?
— Мені було дуже легко.
— Який Ваш раціон? Що в нього входить? Чи споживаєте Ви місцеві продукти?
— Місцеві продукти споживаємо. Чогось надзвичайного їсти не дають. В моїй частині харчування краще
— Опишіть свій досвід взаємодії з місцевими. Що Ви можете сказати про цих людей?
— Дуже бідні, на миротворців дивляться як на гаманці. Є виключення, але їх не багато.
— Через що недостатньо дозвілля – не вистачає людей? Чи в цьому плані служба в контингенті відрізняється від служби в Україні?
— Не вистачає кінотеатрів, кафе, жінок, ресторанів. Будь-якої зміни обстановки.
— Яка ситуація з речовим забезпеченням миротврців?
— Плюс-мінус як в Україні. Але знову ж таки — все відносно.
— Чи представляють збройні формування повстанців реальну загрозу — для ситуації в країні та для миротворців?
— Я не володію даними, щоб оцінити ступінь загрози. Але для миротворців навряд вони становлять загрозу, тільки для своїх співвітчизників.
— Як Ви прокоментуєте останні в події в ДРК, ситуацію з заворушеннями та підпалом бази миротворців?
— Я розумію чому місцеві так зробили, але не схвалюю таких дій.
— Чому саме вони так зробили? Чи можна було цьому запобігти, усунувши причини?
— Тут “палка о двух концах”. Надмірне застосування сили викличе ті самі протести. Місія сильно береже людей, вона діє за американською методою. Спочатку все розутюжити з повітря, потім запускати піхоту. Але так як з партизанами така тактика не працює, маємо що маємо. Місія топчеться на місці, зрідка знищуючи табори повстанців.
— Чи є конкурс на місце в місії, скільки людей на одне місце претендує?
— Конкурс є. Спочатку в частині, потім вже на зборах. Мінімум 2 людини на місце.
— Як Ви розважаєтеся?
— Волейбол, футбол, настільний теніс, ігри на телефоні.
— Скільки складає строк відрядження?
— 6 місяців.
— Чи видають якісь додаткові речі, окрім тих, що входять у стандартне забезпечення в Україні?
— Антимоскітну сітку на голову, спреї від комарів. Антимоскітну сітку на ліжко.
— Які вимоги до фізичної форми миротворців? Чи є якісь нормативи?
— Стандартні нормативи 3км, підтягування, 100 м.
— Як Ви оцінюєте організацію роботи місії?
— Вона повільна, і дуже бюрократична.
— Чи були на Вашій пам’яті випадки захворювань чи травм серед миротворців?
— Так. І те, і те.
— Чи Ви бачите альтернативи нинішній тактиці боротьби з повстанцями?
— На мою думку потрібно економіку країни піднімати. Коли люди живуть в достатку вони не думають про такі речі.
— Яка зарплатня миротворця? Наскільки відчутно вона відрізняється від оплати військовслужбовців в Україні?
— Більша ніж в ООС.
— Чи проводили для Вас якісь культурні заходи?
— Один раз було, на День Незалежності
— Що саме було? Які Ваші враження?
— Було доволі цікаво. Виступав місцевий гурт.
— Яка у Вас ситуація в колективі? Який морально-психологічний стан людей в місії?
— Ситуація краща ніж могла б бути. Самі уявіть: більше 200 чоловіків живуть пів року на території як футбольне поле.
— Яким чином ви тоді себе підтримуєте в формі?
— Книги, турнік.
— Який у Вас денний графік на службі? В скільки встаєте, в скільки лягаєте, скільки вільного часу?
— Якщо не на чергуванні то шикування о 8:45. Відбій о 22:00. Вільний час з 18:00 до 22:00. Чергування відповідно триває 24 години.
—Чи виходите ви у населені пункти у вільні дні?
— У суботу і неділю їздим у місійний магазин. Щоб купити якихось вкуснях.
— Наскільки далеко місійний магазин знаходиться? Як Ви туди добираєтеся? Що купуєте?
— 15 хвилин на машині. Складається список людей, і нас туди по черзі відвозять. Я купую солодощі в основному, мінералку, різні консерви, продукти харчування.
— Чи спілкуєтеся Ви з місцевими? Які інструкції у Вас щодо цього?
— Намагаємось поменше контактувати.
— Місцеві настільки небезпечні, чи просто неприємні для спілкування переважно, через бажання отримати гроші?
— Другий варіант.
— Наскільки небезпечно покидати межі місії для миротворців?
— Якщо самому — то дуже небезпечно. В кращому випадку просто пограбують. А можуть і взяти в полон для викупу
— Чи були під час Вашої служби випадки обстрілів миротворців та їх участь у бойових зіткненнях?
— Так.
— Чи стикалися Ви з діями конголезької армії та поліції, як можете їх оцінити?
— Армія схожа на нашу армію у 14-му. З поліцією не стикався.
— Що саме відбувалося, скільки таких випадків було за час Вашої служби? Чи були загиблі та поранені серед національних контингентів?
— Наші всі цілі. За інших не знаю.
— Чи можете провести конкретні паралелі між нашою армією зразка 14-го року та конголезькою?
— Погане обмундирування і забезпечення. Таке відчуття? що одну і ту ж форму вони носять декілька років. По бойовим якостям нічого сказати не можу.
— Чи доводилося Вам стикатися з людьми з приватних військових компаній?
— Ні. Принаймні вони про це не говорили.
— Яку техніку використовують місцеві збройні сили?
— Їздять на тойотах-пікапах. Бронетехніку їх не бачив.
— Яка зброя є у повстанців?
— АК, ПКМ, РПГ. Можливо є крупнокаліберні кулемети.
— Чи можуть повстанці організувати атаку на бази миротворців? Чи готова для цього оборона баз?
— Так, можуть організувати. До оборони готові, для цього час від часу проводяться учбові тривоги.
— Чи примають участь наші вертольотники у перекиданні конголезьких бійців?
— Думаю так.
— Чи спілкувалися Ви в Африці з представниками гуманітарних місій, журналістами?
— З мілобами спілкувався. З журналістами ні.
— Скільки часу у Вас забрала акліматизація?
— Акліматизації не було, влітку з України вилетіли. Тому перепаду температури не було. Важче буде при поверненні в Україну.
— Наскільки сильною підтримкою користуються повстанці серед місцевого населення?
— Тут я нічого не відповім. Але судячи з їх звірств — навряд їх люблять.
— Який стан доріг у регіоні Вашого перебування?
— Дороги жахливі.
— Що складає основу економічного життя місцевих?
— Торгівля, незаконний видобуток корисних копалин. Можливо ще щось.
— Наскільки багато машин на дорогах? Що це за машини і звідки?
— Машини в основному тойоти. Але на дорогах більше мопедів.
— Чи мали місце пограбування представників міжнародних місій?
— Так, усі ситуації схожі.
— Які саме звірства маються на увазі? Про які факти Вам відомо? Чи траплялося безпосередньо Вам стикатися зі слідами діяльності повстанців?
— Масові вбивства, згвалтування. Спалення цілих сіл.
— Чи Ви б порадили іншим військовслужбовцям приймати участь у миротворчих місіях? Що це може дати?
— Звичайно радив би. Це цікавий досвід, багатьом тут подобається.
— Що б Ви змінили в організації життя миротворців, якби була така можливість?
— Кращий спортивний майданчик, більше культурних заходів (екскурсії, тощо).
— Скільки Вам залишилося до кінця контракту і чи маєте Ви намір його продовжувати?
— Півтора роки. Планую повернутись у цивільне життя.
Бесіду вів Денис Москалик
Leave a comment