— В якій саме провінції Ви знаходитеся?

— В даний момент — провінція Північне Ківу.

— Що мотивувало Вас приєднатися до миротворчої місії?

— Хотів отримати новий досвід.

— Чи це перша Ваша місія?

— Так.

— Яка Ваша військова спеціалізація?

— Спеціаліст зв’язку.

— Які функції Ви виконуєте в контингенті?

— Займаюсь забезпеченням і підтримкою зв’язку.

— В якому Ви званні?

— Старший солдат.

— Скільки Ви вже років на службі?

— 4 роки.

— Чи приймали Ви до цього участь в АТО та ООС?

— Так.

— Чи багато учасників війни на Донбасі в українському контингенті в Конго?

— Всі з досвідом АТО/ООС.

— Яка нині ситуація в Конго та в регіоні Вашого перебування?

— Контрольована. На мою суб’єктивну думку ситуація спокійна

— Чи стикалися Ви з небезпечними ситуаціями в ході служби в миротворчому контингенті?

— Ні.

— Яким чином відбувається підготовка миротворців до місій в Демократичній Республіці Конго?

— Спеціалізовані курси.

— Опишіть, будь ласка, спеціалізовані курси для миротворців? Що вони в себе включають? Яким чином перевіряють готовність військовслужбовців до участі в місії?

— Залежить від спеціальності. Мене навчали користуванню радіостанціями, англійської мови. Перевірка включає в себе екзамени, психологічні тести.

— Чи доводилося Вам працювати з представниками миротворчих контингентів з інших країн?

— Ні, не доводилось.

— Опишіть, будь ласка, службу в нашому контингенті в Африці. Чи є вона тяжкою, як військовослужбовці проводять час на службі та поза нею.

— Морально важко. Чужа країна, чуже середовище, замкнутий простір. Поганий інтернет, комарі, недостатньо дозвілля у вільний час.

— Чи подобається Вам особисто служба в ДРК?

— Вона не виправдала моїх очікувань.

— Як Ви оцінюєте роботу нашого контингенту?

— Зі своїми задачами ми справляємось на відмінно.

— Чи отримує він все необхідне в плані постачання та підготовки? Чи дошкуляє клімат та хвороби миротворцям? Які заходи безпеки здійснюються?

— На рахунок забезпечення: завжди хочеться більшого. В нашому регіоні клімат м’який, дошкуляють тільки постійні дощі. З заходів безпеки: зробили купу щеплень, всі необхідні медикаменти є, при перших ознаках будь-якого захворювання робляться аналізи на всі місцеві хвороби.

— Як Ви оцінюєте ефективність роботи миротворчих місій ООН, зокрема в ДРК? Чи домагаються вони потрібних результатів?

— Це не в моїй компетенції. Якщо цікавить моя точка зору — то так, ООН зупинила геноцид, допомагає впоратися з епідеміями. Але це дуже бюрократична і замкнута структура.

— Чи маєте Ви намір знову долучитися до місії в Африці після завершення нинішнього відрядження?

— Ні, занадто нудно і одноманітно.

— Які вимоги для участі у відборі до миротворчого контингенту? Чи складно туди потрапити?

— Мені було дуже легко.

— Який Ваш раціон? Що в нього входить? Чи споживаєте Ви місцеві продукти?

— Місцеві продукти споживаємо. Чогось надзвичайного їсти не дають. В моїй частині харчування краще

— Опишіть свій досвід взаємодії з місцевими. Що Ви можете сказати про цих людей?

— Дуже бідні, на миротворців дивляться як на гаманці. Є виключення, але їх не багато.

— Через що недостатньо дозвілля – не вистачає людей? Чи в цьому плані служба в контингенті відрізняється від служби в Україні?

— Не вистачає кінотеатрів, кафе, жінок, ресторанів. Будь-якої зміни обстановки.

— Яка ситуація з речовим забезпеченням миротврців?

— Плюс-мінус як в Україні. Але знову ж таки — все відносно.

— Чи представляють збройні формування повстанців реальну загрозу — для ситуації в країні та для миротворців?

— Я не володію даними, щоб оцінити ступінь загрози. Але для миротворців навряд вони становлять загрозу, тільки для своїх співвітчизників.

— Як Ви прокоментуєте останні в події в ДРК, ситуацію з заворушеннями та підпалом бази миротворців?

— Я розумію чому місцеві так зробили, але не схвалюю таких дій.

— Чому саме вони так зробили? Чи можна було цьому запобігти, усунувши причини?

— Тут “палка о двух концах”. Надмірне застосування сили викличе ті самі протести. Місія сильно береже людей, вона діє за американською методою. Спочатку все розутюжити з повітря, потім запускати піхоту. Але так як з партизанами така тактика не працює, маємо що маємо. Місія топчеться на місці, зрідка знищуючи табори повстанців.

— Чи є конкурс на місце в місії, скільки людей на одне місце претендує?

— Конкурс є. Спочатку в частині, потім вже на зборах. Мінімум 2 людини на місце.

— Як Ви розважаєтеся?

— Волейбол, футбол, настільний теніс, ігри на телефоні.

— Скільки складає строк відрядження?

— 6 місяців.

— Чи видають якісь додаткові речі, окрім тих, що входять у стандартне забезпечення в Україні?

— Антимоскітну сітку на голову, спреї від комарів. Антимоскітну сітку на ліжко.

— Які вимоги до фізичної форми миротворців? Чи є якісь нормативи?

— Стандартні нормативи 3км, підтягування, 100 м.

— Як Ви оцінюєте організацію роботи місії?

— Вона повільна, і дуже бюрократична.

— Чи були на Вашій пам’яті випадки захворювань чи травм серед миротворців?

— Так. І те, і те.

— Чи Ви бачите альтернативи нинішній тактиці боротьби з повстанцями?

— На мою думку потрібно економіку країни піднімати. Коли люди живуть в достатку вони не думають про такі речі.

— Яка зарплатня миротворця? Наскільки відчутно вона відрізняється від оплати військовслужбовців в Україні?

— Більша ніж в ООС.

— Чи проводили для Вас якісь культурні заходи?

— Один раз було, на День Незалежності

— Що саме було? Які Ваші враження?

— Було доволі цікаво. Виступав місцевий гурт.

— Яка у Вас ситуація в колективі? Який морально-психологічний стан людей в місії?

— Ситуація краща ніж могла б бути. Самі уявіть: більше 200 чоловіків живуть пів року на території як футбольне поле.

— Яким чином ви тоді себе підтримуєте в формі?

— Книги, турнік.

— Який у Вас денний графік на службі? В скільки встаєте, в скільки лягаєте, скільки вільного часу?

— Якщо не на чергуванні то шикування о 8:45. Відбій о 22:00. Вільний час з 18:00 до 22:00. Чергування відповідно триває 24 години.

—Чи виходите ви у населені пункти у вільні дні?

— У суботу і неділю їздим у місійний магазин. Щоб купити якихось вкуснях.

— Наскільки далеко місійний магазин знаходиться? Як Ви туди добираєтеся? Що купуєте?

— 15 хвилин на машині. Складається список людей, і нас туди по черзі відвозять. Я купую солодощі в основному, мінералку, різні консерви, продукти харчування.

— Чи спілкуєтеся Ви з місцевими? Які інструкції у Вас щодо цього?

— Намагаємось поменше контактувати.

— Місцеві настільки небезпечні, чи просто неприємні для спілкування переважно, через бажання отримати гроші?

— Другий варіант.

— Наскільки небезпечно покидати межі місії для миротворців?

— Якщо самому — то дуже небезпечно. В кращому випадку просто пограбують. А можуть і взяти в полон для викупу

— Чи були під час Вашої служби випадки обстрілів миротворців та їх участь у бойових зіткненнях?

— Так.

— Чи стикалися Ви з діями конголезької армії та поліції, як можете їх оцінити?

— Армія схожа на нашу армію у 14-му. З поліцією не стикався.

— Що саме відбувалося, скільки таких випадків було за час Вашої служби? Чи були загиблі та поранені серед національних контингентів?

— Наші всі цілі. За інших не знаю.

— Чи можете провести конкретні паралелі між нашою армією зразка 14-го року та конголезькою?

— Погане обмундирування і забезпечення. Таке відчуття? що одну і ту ж форму вони носять декілька років. По бойовим якостям нічого сказати не можу.

— Чи доводилося Вам стикатися з людьми з приватних військових компаній?

— Ні. Принаймні вони про це не говорили.

— Яку техніку використовують місцеві збройні сили?

— Їздять на тойотах-пікапах. Бронетехніку їх не бачив.

— Яка зброя є у повстанців?

— АК, ПКМ, РПГ. Можливо є крупнокаліберні кулемети.

— Чи можуть повстанці організувати атаку на бази миротворців? Чи готова для цього оборона баз?

— Так, можуть організувати. До оборони готові, для цього час від часу проводяться учбові тривоги.

— Чи примають участь наші вертольотники у перекиданні конголезьких бійців?

— Думаю так.

— Чи спілкувалися Ви в Африці з представниками гуманітарних місій, журналістами?

— З мілобами спілкувався. З журналістами ні.

— Скільки часу у Вас забрала акліматизація?

— Акліматизації не було, влітку з України вилетіли. Тому перепаду температури не було. Важче буде при поверненні в Україну.

— Наскільки сильною підтримкою користуються повстанці серед місцевого населення?

— Тут я нічого не відповім. Але судячи з їх звірств — навряд їх люблять.

— Який стан доріг у регіоні Вашого перебування?

— Дороги жахливі.

— Що складає основу економічного життя місцевих?

— Торгівля, незаконний видобуток корисних копалин. Можливо ще щось.

— Наскільки багато машин на дорогах? Що це за машини і звідки?

— Машини в основному тойоти. Але на дорогах більше мопедів.

— Чи мали місце пограбування представників міжнародних місій?

— Так, усі ситуації схожі.

— Які саме звірства маються на увазі? Про які факти Вам відомо? Чи траплялося безпосередньо Вам стикатися зі слідами діяльності повстанців?

— Масові вбивства, згвалтування. Спалення цілих сіл.

— Чи Ви б порадили іншим військовслужбовцям приймати участь у миротворчих місіях? Що це може дати?

— Звичайно радив би. Це цікавий досвід, багатьом тут подобається.

— Що б Ви змінили в організації життя миротворців, якби була така можливість?

— Кращий спортивний майданчик, більше культурних заходів (екскурсії, тощо).

— Скільки Вам залишилося до кінця контракту і чи маєте Ви намір його продовжувати?

— Півтора роки. Планую повернутись у цивільне життя.

Бесіду вів Денис Москалик