south-african-republic-map

Автор: Марта Олійник-Дьомочко, кандидат політичних наук, виконавчий директор Global Ukraine Founadtion

У багатьох людей Південно-Африканська Республіка (ПАР) асоціюється з Нельсоном Манделою, колишнім президентом країни, правозахисником, який боровся проти апартеїду в країні і врешті отримав перемогу. Режим апартеїду (політика расової дискримінації та сегрегації, яка здійснювалася проти місцевого чорношкірого населення) був скасований на початку 90-х рр. ХХ ст., а Південна Африка отримала шанс на зростання, національне примирення. Нельсон Мандела відійшов з життя в грудні 2013 року. А через 5 років ПАР постала перед загрозою расової дискримінації знову, проте на цей раз проти білошкірого населення.

27 лютого 2017 року Національна асамблея Південно-Африканської Республіки розпочала процес щодо внесення змін до Конституції (стаття 25) з метою дозволити експропріацію землі білошкірих фермерів без компенсації. За це рішення проголосував 241 представник, а 83 – проти.  

Резолюцію внесла ліворадикальна партія «Борці за економічну свободу» (EFF). Після деяких правок документ підтримала правляча партія «Африканський національний конгрес» (АНК). Тепер це питання буде передано до Комітету з нагляду за Конституцією, який повинен повідомити парламенту про рішення до 30 серпня.

«Ми не хочемо помсти. Але час взаємозаліків пройшов, мова йде про справедливість і про нашу гідність», – заявив лідер EFF Джуліус Малема. Схожу позицію займає міністр Ліндіве Зулу: «Білошкіре населення заробило свої кошти під час апартеїду, і тепер вони мають більше. Якщо ми не впораємось з маргіналізацією корінного населення в економіці, то матимемо проблеми».

Президент країни, схоже, розуміє виклики від хаотичної експропріації, наголошуючи, що «у нашій країні не буде краху та захоплення землі», та попросив південноафриканців «відмовитися від намагань породжувати страх у серці інвесторів».

Рух у напрямку перерозподілу землі розпочався ще за колишнього президента Джейкоба Зуми: у лютому 2017 року було оголошено про початок нових реформ, які мали на меті вживання жорстких заходів щодо позбавлення контролю білого населення над землями та гірничими підприємствами. 14 лютого Зума залишив пост глави держави на свого віце-президента та голову АНК Сиріла Рамафосу, проте курс продовжує втілюватися.

Варто зазначити, що за 20 років, які минули з часу ліквідації апартеїду, нерівність в Південній Африці продовжує зберігатися. Серед 55 мільйонів жителів Південної Африки – 80% корінного темношкірого населення і 8.4 % білошкірого. Та попри такі статистичні дані, ситуація з землеволодінням є діаметрально протилежною: білі фермери контролюють 73% рентабельних сільськогосподарських земель країни; з 1994 року корінному населенню було передано лише вісім мільйонів гектарів ріллі.

Нерівність спостерігається і в фінансовій сфері. Корінне населення отримує за аналогічну посаду половину зарплати, і лише 3% Йоганнесбурзької фондової біржі знаходиться в руках африканців. Білошкіре населення також володіє більшістю південноафриканських компаній.

Фактична нерівність, навіть після скасування її законодавчих засад, діалогу та примирення, призводить до напруженості в суспільстві ПАР. З часу приходу до влади АНК в Південній Африці, за оцінками, було вбито понад 70 000 білих людей, декого – дуже по-садистському; серед 50 осіб, вбитих в середньому за день, 20 – білошкірі.

Проте ці злочини знаходять мало висвітлення в місцевій пресі. А міжнародне співтовариство залишається байдужим щодо випадків насильства. До прикладу: у жовтні 2016 тисячі переважно білих демонстрантів вийшли на вулиці всієї Південної Африки, щоб протестувати проти низки смертельних нападів у сільській місцевості країни. У цей же час парламент ЄС відмовився обговорювати вбивство білих фермерів на в ПАР.

Початок законодавчого одобрення експропріації земель, викликав занепокоєння в білого населення ПАР. За тиждень, більш ніж 16 000 людей підписали петицію з проханням до президента США Дональда Трампа дозволити білим громадянам Південної Африки емігрувати до США. Аналогічна петиція, яка закликає президента Європейської Комісії Жана-Клода Юнкера, канцлера Німеччини Ангелу Меркель та прем’єр-міністра Великобританії Терезу Мей дозволити білим південноафриканцям емігрувати до країн ЄС, отримала майже 17 000 підписів.

Політика земельної експропріації матиме згубний вплив не лише на ситуацію з правами людини та соціальну обстановку в країні. Наслідки таких кроків Південної Африки означатимуть зниження продуктивності економіки, підприємницької діяльності, індустріалізації. Будь-яка форма расистської дискримінації віддаляє ПАР від прогресивного майбутнього.

Зараз Південно-Африканська Республіка – 33 економіка світу, 3 економіка Африки. Експропріація земель особливо позначиться на сільськогосподарському секторі, який хоч і складає 2.8% від ВВП, проте загальний прибуток від цього сектору становить 12% від всього річного доходу ПАР. Різкі зміни в секторі призведуть до зменшення доходів країни, а враховуючи велику економічну роль ПАР в регіоні, то це матиме хоч можливо і непрямий, але вплив на економіки сусідніх країн.

Загострення подій також може суттєво відлякати європейських та американських інвесторів: США є другим торговельним партнером після Китаю, а європейські країни – в числі вагомих ринків для експорту та економічних гравців.

Схожа ситуація була у Зімбабве, де землю експропріювали у понад 4 тисяч людей. Це призвело до підриву економіки, зменшення розвитку та колапсу в фермерському господарстві. Лише через 17 років після таких дій та після відсторонення президента Роберта Мугабе в Зімбабве розпочала роботу компенсаційна комісія.

З точки зору історичних образ, завжди привабливим та популістським результатом в ПАР буде відплатити за роки приниження та апартеїду. Та конституція і закони є свого роду захисними подушками, які не повинні дозволити повторитися історії.

Нельсон Мандела хотів перетворити південноафриканців на «націю веселок», яка перебуває у мирі між собою та зі світом. Колишній президент Зімбабве, на чий шлях небезпечно може стати ПАР, Роберт Мугабе закликав у 2015 році до «другого звільнення» Південної Африки, з натяком, що Мандела зробив для розвитку країни недостатньо.

Суспільну образу корінного населення ПАР, яка існує після 40-ка років апартеїду, не можна подолати утисками та дискримінацією. Це викликає порочне коло, яке загрожує зав’язанням у історичних проблемах та намаганні встановити справедливість будь-якою ціною. Якщо це станеться, то 27 лютого увійде в історію ПАР, як момент, коли країна зробила крок назад.

 

 

Поділитися в соцмережах:


Related Post