До середини 30-х років ХХ століття практично вся Африка була під владою європейських метрополій. Незалежними були лишень кілька держав, як ПАР, Ефіопія та Ліберія. До того окремі території на континенті чинили опір європейцям. Допоки, зрештою, не були упокорені. Наприклад, Сомалі. З цієї країни почнемо серію матеріалів, присвячених огляду шляхів опору колоніалізму деяких африканських країн та територій.

Скажений мулла

Впродовж 1898-1920 років тоді, коли Сомалі було уже частково поділене між Францією, Британією та Італією, мулла Саїд Хасан чинив відчайдушний опір агресорам.

Рух Хасана та створена ним держава дервішів була настільки дужою, що у часи Першої Світової її за союзника визнали Німеччина та Османська імперія.

Конфлікт спалахнув у 1899 році, коли один англійський вояк подарував Хасану револьвер, але своїм сказав, що Хасан вкрав його. Будучи і до того невдоволеним порядками, які насаджували європейці, Хасан почав війну.

Сам Саїд перед повстанням роками мандрував арабським світом, досконало вивчивши Коран та постулати ісламу. Попри череду перемог у 1901-1904 роках та оволодіння внутрішніми районами Сомалі, зазнав поразки від британців і був вимушений був втекти на південь Сомалі.

У південному Сомалі багато кланів не хотіли ставати до визвольної боротьби через власні суперечки. Однак попри те, та постійні каральні походи Британії та зусилля Італії, до 1914 року створив систему кам’яних фортів та союзів з кланами, зумів звести присутність колонізаторів лишень до узбережжя.

Хасан успішно опирався 20 років натиску Британії, найдужчої тогочасної світової держави. Через завдані клопоти британці прозвали Хасали «божевільним муллою», оскільки він став очільником дервішів Сомалі, мандрівних ченців-відлюдників, глибоко шанованих у мусульманському суспільстві.

Після завершення Першої світової британці, щоб не ризикували наземними військами та величезними витратами вдались до нової тактики. Силами 12 бомбардувальників у січні 1920 року британці розбомбили з повітря усі фортеці Хасана, а у лютому під прикриттям авіації зайняли столицю повстання—м. Талех. Від жаху бомбардувань багато вояків Хасана, які ніколи не бачили літаків, порозбігались.

Хасан вимушено втік в Ефіопію, де він і помер у грудні 1920 року від грипу. Серед військових успіхів дервішів є взяття Бурйо та Бербери (портів у Британському Сомалі) та розгром англо-ефіопського карального загону у 1901 року (з 15 тис. ефіопів вціліло лише 1,5 тис.).

На піку могутності армія Хасана становила 10-20 тис. піхоти та 5-10 тис. кінноти зі сучасним стрілецьким озброєнням. Був очільником легендарної мусульманської держави дервішів, виниклої на території сучасного північного Сомалі. Новину про нейтралізацію дервішів сприйняли з величезним полегшенням, що означало кінець затяжної війни та усунення скалки у колоніальній справі в Африці.

Заслуги Хасана не стерлись у народній пам’яті сомалійців. У незалежному Сомалі його вважають символом та одним з творців нації, а його вірші вивчають у школах діти та цитують в офіційних виступах політики.

Метрополія-невдаха

Найтяжче з колонізаторів в Африці колонії діставались Італії (що і недивно, бо взялась за розподіл колоніального пирога навіть пізніше за Німеччину, хоч й була об’єднана за 10 років раніше від неї (у 1861 році, а Німеччина—у 1871)).

Десять років тривало підкорення Еритреї і подальша спроба підкорити Ефіопію завершилась ганебною поразкою Італії у 1896 році у битві біля Адуа (повернулись назад лишень 1 тис. вояків з 15-тисячного корпусу).

У 1911-1912 роках, здавалось би, спокійна кампанія (війна за Лівію) ледь не завершилась для Італії поразкою, а подальше умиротворення країни у пустельних глибинах тривало ще 20 років.

У 1881 році, випередивши італійську експедицію, протекторат над Тунісом оголосила Франція.

У 1888 році, під час початкового зайняття Еритреї, Італія домовилась з правителем султаната Хобйо (теперішнє центральне Сомалі) про протекторат, тобто захист від Британії, Німеччинита Франції, військову допомогу проти конкурентів (внутрішніх та султана Маджіртін) в обмін на торговельні пільги.

До 20-х років 20 століття Італія володіла лишень узбережжям Індійського океану від кенійського кордону і до Могадішо.

Остаточно чаша терпіння Італії через непоступливість султанату Хобйо переповнилась тоді, коли він відмовив військам Італії у січні 1920 році у пропуску італійських вояків для спільної італійсько-британської війни проти держави дервішів Хасана.

У жовтні 1925 року, під впливом нацистського прагнення до величі, італійська армія окупувала незалежний Хобйо. Однак один з генералів султана у вигнанні зібрав довкола себе клани та підняв у Хобйо успішне визвольне повстання проти італійців. Лишень через два місяці, у грудні 1925 року, після перекидання значних сил з колонії Еритрея, Італія змогла упокорити Хобйо.

У 1889-1925 роках Італія була покровителем султаната Маджіртін (на самісінькому Африканському розі; центр—м. Рас-Хафун), але після завоювання Хобйо цілих 2 роки, у 1926-1927 роках опирався Маджіртін, хоча у підсумку теж був підкорений.

У 1925 році Британія передала Італії свою колонію Джубаленд (сучасне південне Сомалі).

Тобто, остаточно італійське Сомалі як колонія італійських королів сформувалась у 1927 році, через майже 40 років після початку і за майже 30 років до проголошення сомалійської незалежності (та за 16 років до фактичної поразки Італії у Другій світовій). У подальшому, у 1935-1936 році, саме звідси вівся один з трьох векторів переможної війни з Ефіопією.

У 1941 році війська з Італійського Сомалі захопили британське Сомалі та марно намагались ударити по Кенії. Натомість, до листопада 1941 року Італійську Східну Африку (Еритрея, Ефіопія, Сомалі) зайняли британці. Хоча італійські партизани досить надокучливо (для їхнього придушення Британії довелось залучати додаткові війська з Кенії та Судану) діяли аж до жовтня 1943 року.

Італійське Сомалі у 1949 році стало підмандатною територією ООН (нею ж була й італійська Лівія у 1943-1951 роках), а у 1960 році Італія надала їй незалежність.

SOMALIA, Mogadishu: In a photograph released by the African Union-United Nations Information Support Team 25 March, a woman holds the Somali flag at Mogadishu International Airport during a ceremony held to recieve the casket containing the body of fomer Somali president Abdullahi Yusuf Ahmed who died aged 77 on Friday at a hospital in the Gulf State of Abu Dhabi. AU-UN IST PHOTO / STUART PRICE.

Фото AU-UN IST PHOTO / STUART PRICE

Автор: Zender, львівський африканіст

Поділитися в соцмережах:


Related Post