Африканський регіон Великих Озер продовжує зберігати значний конфліктний потенціал. В середині 1990-х рр. він був ареною одного з найбільших в історії людства конфліктів – Другої громадянської війни в ДРК, яка забрала 5,4 мільйони людських життів.

Основою конфлікту став геноцид в Руанді, бо біженці з етносів тутсі і хуту використали територію Конго для власного протиборства. В 2015 році на межі громадянського конфлікту опинилося Бурунді. 210 тисяч людей залишили країну, втікаючі від переслідувань президента Нкурунзізи. Останній обвинуватив зовнішні сили в дестабілізації країни. Зокрема під підозру потрапила сусідня Руанда, що могла використовувати бойовиків розформованого конголезького повстанського руху М23 (“Рух 23 березня”) проти бурундійського уряду. Наскільки дана гіпотеза є об’єктивною дізнайтесь з перекладу аналітичної статті з порталу  інформаційної агенції IRIN News.

Акції протесту у Бурунді в 2015 році

Акції протесту у Бурунді в 2015 році

Демократична Республіка Конго звинувачує сусідню Руанду у вербуванні колишніх повстанців M23, щоби скинути президента Бурунді П’єра Нкурунзізу, вирівши і без того гостру кризу на міжнародний рівень.

Прес-секретар уряду ДР Конго Ламбер Менде Омаланга стверджує, що Руанда платить колишнім бійцям M23, висланим з Руанди та Уганди, для підтримки бурундійських опозиційних сил для того, щоби допомогти повалити уряд у Бужумбурі.

“Ми хочемо, щоб ці люди (повстанці колишнього M23) повернулись назад додому. В Руанді є певні небажані особи, які вербують їх йти і воювати в Бурунді. Ми заарештували деяких з них в Північному Ківу (провінція в східній частині Конго), і ми будемо їх переслідувати,” – сказав Менде IRIN.

“Ми не можемо допустити жодного державного втручання Конго в дестабілізації миру і безпеки в сусідній країні,” – сказав він.

Нкурунзіза і його посадові особи неодноразово звинувачували Руанду в наборі та навчанні біженців з метою повалення його і так слабкого та ізольованого уряду. Експертна група ООН звітувала Раді Безпеки у лютому 2016 року, і  також вказала на Кігалі – цього разу для заклику біженців з табору Махама в східній частині Руанди приєднатися до збройної опозиції Бурунді.

Президент Бурунді Нкурунзіза не почуває себе в безпеці у власній країні AFP - Getty

Президент Бурунді Нкурунзіза не почуває себе в безпеці у власній країні AFP – Getty

Руанда рішуче відкидає всі звинувачення.

“Все це дурня”, –  заявив IRIN посол Руанди в Уганді, генерал-майор Френк Мугамбаге. “Це типова риторика і необґрунтовані твердження, які приписуються Руанді такими державами, як Конго та інші. Нічого такого там не відбувається”.

Рене Абанді, колишній міністр закордонних справ M23, також відкинув ці звинувачення. “Все це політичні інспірації”, – сказав він IRIN. “Вони шукають цапа-відбувайла. Час краще покаже, хто ж правий”.

Невирішена проблема

“Рух 23 березня” зародився, в основному, серед повстанців етносу тутсі, які діють в Північному Ківу, і була включена до конголезької національної армії у 2009 році. В 2012 році ці підрозділи збунтувалися, вказуючи на небажання уряду в повній мірі реалізувати мирні угоди, і повстання швидко поширилось східною частиною Конго, погіршуючи і без того гостру гуманітарну кризу.

Вважається, що Руанда надає пряму військову підтримку М23 як спосіб поширення свого впливу в Конго. Звіт експертної групи ООН в 2012 році також звинуватив Уганду в наданні допомоги шляхом підтримки військ, поставок озброєння, технічної допомоги, спільного планування дій, політичних консультацій і налагодження зовнішніх зв’язків.

Але генерал Едвард Катумба Вамала, начальник сил оборони Уганди, сказав, що  Кампала “чітко проти” будь-яких спроб завербувати колишніх бійців М23, що розміщаються у бараках на заході Уганди, у окрузі Ібанда.

Колишні бойовики М23

Колишні бойовики М23

“Ми не хочемо, щоб ці люди стали регіональною збройною проблемою”, – заявив Вамала IRIN. “Ми звертаємося до міжнародного співтовариства. Нехай вони використають свою міць, щоб переконати уряд Конго виконати Декларації Найробі і виведіть цих людей із нашої території”.

Декларації Найробі, підписані в березні 2013 року між урядом Конго і M23, завершили військові дії в східній частині Конго у той момент, коли національна армія почала брати гору. У деклараціях запропоновано амністію, демобілізацію і реінтеграцію колишніх повстанців в обмін на відмову від насильства з боку M23.

Однак, амністія була вкрай обмежена, а репатріація колишніх членів M23 відбувалася занадто повільно. У січні 2014 року нова хвиля насильства спалахнула у Біханзі, коли колишні повстанці протестували проти їх повернення додому, побоюючись поганого поводження у власній країні, в якій настрої проти Руанди залишаються сильними.

Чи є якінебудь докази?

У той час як значна кількість загартованих колишніх повстанців залишається як в Руанді, так і в Уганді, важко знайти чіткі докази їхньої ремобілізації.

“Я тільки чув ряд претензій з боку уряду ДР Конго, що має свої власні інтереси, і вимоги, які не були підтверджені незалежними джерелами, такими організаціями як Refugee International”, – заявив IRIN Алекс Філдінг, старший аналітик Max Security Solutions (компанії, що оцінює геополітичні ризики).

Але також він сказав, що “M23 на даний момент не діє як цілісне угрупування, що має чітку ієрархію. Тому деякі невисокопоставлені колишні бійці угрупування можуть отримувати гроші та бути найнятими для участі у повстанні в Бурунді”.

Провал роззброєння, демобілізації і реінтеграції (Програми-РДР), незважаючи на міжнародну підтримку, що було ключовим положенням угод у Найробі, збільшили регіональну небезпеку. “[Відсутність прогресу] залишається дестабілізуючою силою в цілому, а також ймовірним мобілізаційним джерелом для майбутніх конфліктів, таких як той, що триває нині в Бурунді”, – сказав Філдінг.

Джейсон Стірнз, директор дослідницької групи Конго при Нью-Йоркському університеті, також стурбований цією ситуацією. “Існує мало ознак того, що ще одна повстанська група може бути сформованою із залишків M23. Але оскільки у Конго наближаються вибори, а політична криза в Бурунді лише поглиблюється, завжди існує небезпека того, що ці офіцери (М23) могли б приєднатися до нових груп в регіоні “, – відповів він IRIN.

Бойовик M23

Бойовик M23

“Найважливіша частина M23, її ядро – це висококваліфіковані старші офіцери”, – сказав він. “Їх майбутнє залишається невизначеним: приймаючі країни відмовляються заарештувати їх за звинуваченням у військових злочинах в Конго, а Кіншаса навряд чи їх амністує”.

Майкл Бойс, юрист із Refugees International, зазначив, що будь-яке відновлення активності М23 призведе до прямих гуманітарних наслідків.

“Доля колишніх бійців M23 повинна бути вирішена, але це лише одна зі складових більшої Рамкової угоди про співпрацю, мир та безпеку у районі Великих озер 2013 року, яка, в більшій мірі, ганебно не була виконана”, – відповів він IRIN.

Рамкова угода, яка була підписана 11 урядами у 2013 році, в столиці Ефіопії Аддіс-Абебі, прагне “покласти край повторюваним циклам насильства” у регіоні.

“Особливо зараз, коли регіон знову повертається у стан кризи, ДР Конго і його сусіди повинні чітко дотримуватися своїх зобов’язань згідно з Рамковою угодою. Якщо вони цього не зроблять – постраждають невинні люди”, – заявив Бойс.

Непроста репатріація

Репатріація колишніх бойовиків М23 є дуже болючим питанням у відносинах в регіоні. Лише близько 200 з 1377 колишніх бійців в Уганді повернулися додому і проходять Програму-РДР.

“Ми хочемо, щоб вони повернулися назад додому. У нас є відповідні програми для них. Але ми не знаємо, чому наші брати в Уганді і досі їх утримують”, – заявив прес-секретар уряду Конго Ламберт Менде Омаланга.

“Ми закликаємо наших колег з Уганди узгоджувати дії з нашим посольством у Кампалі і нашою національною комісією з виконання Програми-РДР для того, щоби репатріювати їх негайно”.

Очільник міністерства оборони Уганди генерал Катумба Вамала, натомість, намагається виправдати будь-які затримки. “Ми не хочемо мати справу із M23. Ми ще вчора хотіли, щоб вони повернулися до Конго. Але вона [влада Конго], схоже, не зацікавлена у тому, щоб забрати їх, і в той же час ми просто не можемо пов’язати їх у вантажівки і перевезти через кордон, оскільки це заборонено міжнародним правом”.

Він додав: “Ми залучили усіх: МООНСДРК (миротворча місія ООН в ДР Конго), ООН та й самих конголезців. Ми старалися залучити ООН (Управління Верховного комісара ООН у справах біженців) для того, щоб прийняти їх вже в якості біженців, але вони стверджують, що вони є не біженцями, а колишніми бійцями, тому вони не можуть їх прийняти”.

Вамала розповів про фінансові, а також політичні витрати, використані на прихисток для колишніх повстанців. “На жаль, вони ще й досі під нашою опікою, а їх утримання, харчування для них та догляд за ними коштує дуже дорого. Вони обтяжують наші і без того обмежені ресурси. Їх не було передбачено у бюджеті. Наш жест доброї волі тепер перетворюється на тягар”.

Що ж тепер?

Пан Філдінг заявив, що на шляху втілення Угоди Найробі постала ціла низка проблем: не в останню чергу такі неприємні факти, як те, що конголезька Програма-РДР “ще й досі не діє повністю”, і що спроби репатріації бійців, очолювані ООН, зазнали невдачі, тому що члени М23 побоюються “тортур та жорстокого ставлення” на батьківщині.

Політична криза в Бурунді продовжує забирати людські життя і змушує мирних жителів полишати домівки з того моменту, як рік тому почалися протести в зв’язку з рішенням Нкурунзізи балотуватися на третій президентський термін. Конфлікт включив невдалу спробу державного перевороту, що був покликаний скасувати спірні вибори, які Нкурунзіза виграв в липні, а також припинити чітко задокументовані порушення прав людини.

Нкурунзіза відмовився зустрітися з широкою опозиційною коаліцією, називаючи усіх її членів “терористами”. Мирні переговори, що повинні були початися цього тижня на чолі з колишнім президентом Танзанії Бенджаміном Мкапою, були відкладені. За відсутності політичного врегулювання конфлікту, зростають побоювання початку повноцінної громадянської війни.

Сем’юел Окірор, 4 травня 2016, IRIN News

Переклад: Дмитро Гриб, студент-міжнародник Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка

Поділитися в соцмережах:


Related Post