Нігерія – не тільки важливий економічний та політичний партнер України у Західній Африці, але й найбагатша країна континенту. Після анексії Криму Нігерія підтримала офіційний Київ, засудивши порушення суверенітету та кордонів України.

Через війну на Донбасі та економічні труднощі експорт України до Нігерії впав практично втричі. Головна стаття українського експорту – чорні метали. Однак Нігерія досі залишається 7-м найбільшим економічним партнером України серед  країн Африки (після Тунісу, Марокко, Лівії, Ефіопії, Алжиру та Єгипту).

Як українському бізнесу працювати в Нігерії та що нігерійці знають про Україну? Хто гальмує розвиток відносин між Києвом та Абуджею? Чому Нігерія підтримал Україну в конфлікті проти Росії? Про це та інші нігерійсько-українські питання “Центр дослідження Африки” розмовляв з першим секретарем посольства України в Нігерії (2014-2015 рр) Ігорем Черінько. Першу частину інтерв’ю можна прочитати тут.

– Почнемо з того, що нещодавно була інформація, наче через падіння цін на нафту економіка Нігерії перебуває у стагнації? Як це впливає на відносини з Україною?

– Експорт нафти є головним джерелом доходів нігерійського бюджету. 70% прибутків бюджету Нігерії є доходами від торгівлі нафтою. Нафта є головною статтею нігерійського експорту – 88% експорту Нігерії складає експорт нафти і лише близько 10% є продукція сільського господарства. Тому нігерійська економіка є надзвичайно залежною від коливань світових цін на нафту і досить чутливо переживає будь-які пертурбації у цьому відношенні. Проте це не є причиною падіння товарообігу між Україною та Нігерією у цьому році. Справжня причина полягає в тому що промосковські терористи та російські найманці захопили території, де перебуває до 20% промислового потенціалу України, половина якого вже знищена. Не дивно, тому що експорт України не тільки до Нігерії, але й до багатьох інших країн світу знизився.

– Які сфери співробітництва між Україною та Нігерією є, на вашу думку, найбільш перспективними?

– Поряд із військовим співробітництвом доволі перспективним напрямком є освітня галузь. Нині в Україні навчається близько 5 тисяч нігерійських студентів, переважна більшість яких вивчає медицину. Перспективною цариною є і сфера сільського господарства. Тут Україна має всі можливості сказати нове слово та започаткувати перспективні взаємовигідні проекти. У разі успішної модернізації металургійного комбінату у місті Аджаокута Україна має всі можливості постачати туди необхідне приладдя.

Ігор Черінько (зліва) з послом України в Нігерії Валерієм Александруком

Ігор Черінько (зліва) з послом України в Нігерії Валерієм Александруком (по центру)

– Ви можете привести приклади вдалих проектів, що були реалізовані українським бізнесом в Нігерії?

– Це окрема тема для розмови… Були випадки успішної реалізації певних товарів українськими підприємцями у Західній Африці, проте це радше поодинокі та немасштабні проекти. Рівень шахрайства у Західній Африці зашкалює. Високою є корупція. Чимало українських підприємців всерйоз думали, що Західна Африка це просто «клондайк» для українських бізнесменів та рвалися туди робити бізнес. У результаті опинилися «біля розбитого корита». Особисто був знайомий із українськими горе-бізнесменами, які приїхали до Нігерії «робити успішний бізнес», а в результаті опинилися без копійки грошей і навіть не мають коштів купити квитка до України, перебиваються нерегулярними заробітками, аби було прожити за що та заплатити за кімнату.

Головне, що потрібно розуміти представникам бізнесу – необхідно бути готовим представляти свої товари особисто, бути готовим їхати до Африки. Жодні дистанційні контакти ефективними не будуть.

У Лагосі, промисловому центрі та колишній столиці Нігерії, регулярно проходять виставки. Проте українців там непомітно. А шкода – участь у саме таких заходах є першим кроком для початку успішної справи в Нігерії.

– Що заважає розвитку двостороннього співробітництва між Україною та Нігерією?

– У Нігерії з Україною фактично відсутня договірно-правова база, яка обмежується лише протоколом про встановлення дипломатичних відносин, укладеного у 1992 році. Українська сторона передавала на розгляд нігерійської сторони значну кількість проектів текстів угод про співробітництво у різних сферах, проте вони досі перебувають на розгляді нігерійської сторони. Нині посольство України в Нігерії активно працює над завершенням процесу укладення угод у економічній сфері.

Також у Нігерії достатньо складно добитися зустрічі із будь-яким більш-менш значущим чиновником або навіть отримати відповідь на вербальну ноту посольства.

Державна служба там функціонує досить відмінно від європейської.

– Яке ставлення в нігерійців до українців?

– Освічені нігерійці, які знають дещо про Україну і в якій частині світу наша держава знаходиться (на жаль таких в Нігерії небагато), поважають нашу державу. Адже ми маємо багато спільного: як Нігерія була англійською колонією, так і Україна також була, фактично, російською колонією і боролася за незалежність. Важливо, що наша держава ніколи не поневолювала інші народи, не брала участі у колонізації Африки.

Проте для переважної більшості пересічних громадян нема різниці: ви українець, поляк чи француз. Ви – біла людина. Отже, ви всім винні. Ви винуваті у тому, що «загальмували розвиток країн Африки», ваші пращури «знущалися над її корінними жителями» і т.п. Товари на ринку, послуги таксистів для білих називаються ціною у рази дорожче за ціну для місцевих жителів, а чимало людей просто побачивши білого на вулиці можуть безпардонно причепитися до нього та клянчити гроші.

– Що нігерійці знають про Україну?

– Пересічні громадяни мало обізнані у питаннях, пов’язаних з Україною. Проте ті, хто щось чули про Україну, переважно нам співчувають як відносно невеликій країні, яка бореться проти агресії «російського велетня». Колоніалізм та дискримінація є болючими темами для Нігерії та нігерійців, тому Нігерія підтримала Резолюцію Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» навесні 2014 року, а в жовтні цього року Нігерія підтримала Україну на виборах непостійних членів Ради Безпеки ООН.

– Якою є чисельність української громади в Нігерії? Як і коли вона виникла?

– Українська громада в Нігерії, як і з-поміж країн зони відповідальності нашого Посольства, є невеликою. На консульському обліку Посольства України у Нігерії стоїть близько 150 чоловік, не пам’ятаю точної цифри. Українці у Нігерії – це переважно жінки, які вийшли заміж за нігерійців, як за радянської доби, так і після відновлення незалежності України. Також є українки, одружені на іноземцях, яких по роботі занесло до Нігерії. Крім цього, є і українські комерсанти, інженери тощо. Наприклад, у місті Аджаокута знаходиться металургійний комбінат, на якому працюють біля двох десятків українців.

– Як мені відомо, окрім Нігерії, ви представляєте інтереси України ще у низці держав Західної Африки. Розкажіть, будь ласка, про це.

– Так, до сфери відповідальності Посольства України у Нігерії також належать Гана, Гамбія, Бенін, Сьєрра-Леоне та Того. До сфери консульської відповідальності Посольства також відноситься Камерун. Із країнами нашої зони відповідальності ми контактуємо через їхні посольства у Абуджі, адже звертатися напряму до їхніх МЗС можливості немає, допоки Посол України у Нігерії не буде акредитований у цих країнах за сумісництвом.

В цілому зв’язок із країнами зони відповідальності є достатньо громіздким та малоефективним процесом, адже Україна не належить до зони відповідальності посольств Гани, Беніну тощо у Нігерії.

Наприклад, за розвиток відносин з Україною у Гані відповідає ганське посольство у Москві, у Того за Україну відповідає тоголезьке посольство у Парижі.

Тому ми можемо направити деякий запит до наших африканських колег, а відповідь прийде через кілька місяців і не до нас, а до посольства України в Росії чи у Парижі. Важливими у розбудові відносин із країнами зони відповідальності є різнорідні багатосторонні міжнародні заходи – Генасамблея ООН, економічний форму у Давосі тощо, адже керівники наших країн та зовнішньополітичних відомств можуть там зустрітися у кулуарах і провести переговори. Посольства країн нашої зони відповідальності у Абуджі у випадку відносин з Україною просто виконують роль «поштової скриньки», проте іншого способу безперервної дипломатичної комунікації із країнами, де відсутнє українське диппредставництво, не існує.

– Для чого Україні активізація відносин з ЕКОВАС?

– Такий зовнішньоекономічний крок є виваженим і мудрим. Переорієнтація на інші ринки, в той час коли наш північний сусід всіляко витісняє наші товари, є необхідною. Нині товарообіг між Україною та країнами ЕКОВАС перевищує півмільярда доларів, і у разі створення зони вільної торгівлі між Україною та ЕКОВАС, дедалі зростатиме.

Українська продукція, особливо товари що належать до групи чорних металів, продукція оборонного призначення, добрива користується великим попитом на Західноафриканських теренах.

У цьому році українська дипломатія у Нігерії мала велике досягнення – Посол України у Нігерії Валерій Александрук був акредитований у якості Представника України при ЕКОВАС. Така подія вдруге має місце в історії України: колишній посол Олег Скоропад (2004-2009 рр.) був акредитований в якості Представника України при ЕКОВАС впродовж 2006-2009 рр. То ж після шестирічної паузи наша держава знову має офіційного представника при цій важливій регіональній економічній організації. У світлі переговорів між ЕКОВАС та Європейським Союзом про створення зони вільної торгівлі регіон Західної Африки стає для нас ще більш привабливим.

– Ваші поради українським мандрівникам, які будуть відвідувати держави Західної Африки?

– До Західної Африки необхідно їхати лише із сильним імунітетом. Адже цей регіон не для нас. Наприклад, у травні цього року я переніс складну хірургічну операцію,проте мав швидко повертатися назад до Нігерії. Як результат – за останні півроку я тричі перехворів малярією, адже імунітет послаблений. Щеплень від малярії немає, проте для в’їзду у Нігерію необхідно зробити щеплення від жовтої лихоманки. Натомість краще також привитися і від холери, черевного тифу та менінгококового менінгіту, а з цими вакцинами завжди складнощі. Я, наприклад, перед виїздом не зміг знайти медичний заклад у Києві, де б робили щеплення від холери. Не завадить і зробити щеплення від вірусних гепатитів А і В, проте це тривалий процес, який займає 5 місяців. А взагалі найкраща порада – це не їхати до Нігерії без нагальної, життєво необхідної потреби.

– Чому Україна може повчитися в Нігерії та інших держав Західної Африки?

– У нігерійців можна повчитися політичної толерантності. У Абуджі на честь кожного, кожного правителя Нігерії названо вулицю або дорогу. Незалежно від того, чи був це демократичний правитель чи кривавий тиран, процвітала при ньому країна чи навпаки бідувала. Так, протягом 1993-1998 рр. Нігерією правив військовий диктатор Сані Абачі, який відзначився жорстокими репресіями, Нігерія стала вигнанцем на світовій арені. Проте на честь генерала Абачі у Абуджі названо центральну автотрасу та елітну військову частину казарми імені Абачі. І нікому не спаде на думку розбити чи облити зеленкою дорожній знак, де написано «дорога імені Абачі». Будь-який нігерієць скаже: це наша історія.

Також у нігерійців висока культура національного одягу-переважна більшість населення повсякденно ходить саме у національному вбранні, яке складається із брюк, довгого каптану та головного убору.

Проте національне вбрання одягається лише цілком, не допускається його носіння частково. Наприклад, каптан та джинси, або ж національна шапка і світський європейський костюм. На мою думку, це правильно. От у нас часто-густо можна побачити людей у вишиванках та костюмах, або навіть джинсах. Я вважаю, що національну українську вишиванку можна носити лише із шароварами та іншою атрибутикою українського національного одягу, інакше це виглядає як наруга над нашим національним вбранням.

А ще нігерійці дуже релігійні. Мусульмани суворо дотримуються настанов Корану і під час молитви у кожній мечеті повно віруючих. Щоразу о 5.30 ранку мене у Посольстві (українські дипломати в Нігерії живуть на території Посольства) будив голос з мінарету «Аллах акбар». Християни кожної неділі ходять у церкву, для них це особливо важлива подія. Нігерійці – нація, яка майже не вживає алкоголю і фактично не палить. Основними клієнтами тютюнових та спиртних секцій нігерійських магазинів є іноземці. А ще я помітив за нігерійцями дуже цікаву рису: вони можуть почуватися щасливими маючи абсолютний мінімум засобів для існування. Це дійсно дуже важливо уміти у сучасному світі!

Інтерв’ю провів Олександр Мішин

Фото Ігоря Черінько

Перша частина інтерв’ю з Ігорем Черінько

Поділитися в соцмережах:


Related Post