Нігерія 1 жовтня відзначає 56-ту річницю отримання незалежності. Країна протягом власної історії пройшла непростий шлях внутрішнього становлення. Підтвердженням складностей нігерійського розвитку є те, що зараз в Нігерії діє вже четверта конституція, отже політично в державі функціонує режим «Четвертої республіки». Нігерія пережила періоди громадянської війни та військових переворотів, правління клептократів та роки стрімкого економічного буму через підвищення цін на нафту.

В середині країна не є цілісною, і головною лінію розлому є суперечливі відносини християнських та мусульманських еліт Півдня та Півночі. В 2015 році Нігерія була на межі політичного колапсу, але змогла розумно оминути його. Президент-християнин Гудлак Джонатан мирним шляхом передав владу президенту-мусульманину Мохаммаду Бухарі.  Саме проміжним підсумкам розвитку Нігерії за нового керманича присвячена аналітична  стаття видання Stratfor.

Nigeria's President Muhammadu Buhari speaks during a news conference after the Summit of Heads of State and Government of The Lake Chad Basin Commission (LCBC) in Abuja, Nigeria, June 11, 2015. REUTERS/Afolabi Sotunde

Мухаммаду Бухарі, 2015. REUTERS/Afolabi Sotunde

Прогноз

  • Оскільки президент Мохаммаду Бухарі продовжує спиратися на довірене коло своїх північних радників і союзників, народне незадоволення очевидною домінацією Півночі в політичній системі Нігерії надалі зростатиме.
  • Накопичуване незадоволення може стати поштовхом до політичних перебудов, зокрема до політичного відступництва від кризової правлячої партії до опозиційної Народної демократичної партії (НДП).
  • Рішення НДП висунути на президентські вибори 2019 року кандидатів як з півночі, так і з південного сходу, може розділити голоси північних виборців, послаблюючи електоральну базу Бухарі і загрожуючи його шансам на переобрання.

Аналіз

У 1999 році нігерійський військовий правитель Абдусалам Абубакар погодився передати владу цивільним лідерам шляхом підписання угоди про розподіл влади, замінивши таким чином військове правління, типове для політичної історії Нігерії. Угода, розроблена на той момент правлячою партією, мала запобігти монополізації впливу будь-якого регіону або етнічної групи на уряд Нігерії. І справді, більше десяти років склад різних урядів країни був більш-менш всеохоплюючим.

Але передчасна смерть колишнього президента Умару Яр-Адуа, північанина зі штату Кацина, у 2010 році порушила крихку рівновагу. Його смерть призвела до того, що провідне місце в країні посів віце-президент з півдня Гудлак Джонатан. Північна Нігерія розглядала це як узурпацію влади, яка повинна була належати їй. Коли Джонатан потім спробував обратися на другий термін — крок, який збільшив би правління Півдня ще на чотири роки — система поділу влади в країні зламалася повністю, розколовши членів правлячої Народно-демократичної партії (НДП). Багато хто вийшов з неї, вступивши потім до Всезагального прогресивного конгресу на чолі з колишнім військовим лідером з півночі Мухаммаду Бухарі, який у 2015 році переміг на президентських виборах у Нігерії.

Сьогодні народ починає побоюватися, що Бухарі відхиляється від балансу сил у протилежному напрямку, зосередивши владу в руках своїх північних політичних ставлеників і довірених радників. Деякі на півдні навіть попереджають про насування «північнізації» федерального уряду. Але істина, можливо, не настільки очевидна.

Роль Півночі у системі нігерійської безпеки

Згідно із законом, щонайменше одна міністерська або віце-міністерська посада має бути надана представнику кожного з 36 штатів Нігерії. Після заповнення цих позицій інші призначення можуть бути зроблені на розсуд президента. Бухарі призначив на зна чну кількість з решти посад у силових структурах північних діячів — сім з десяти найбільш важливих неміністерських постів. Не дивно, що цей крок роздратував деяких з південців. Однак і Джонатан, сам мешканець півдня, покладався такою ж великою мірою на північних чиновників для вирішення питань оборони. (Він також призначив північан на сім з десяти посад у силових структурах.) Звичайно, Джонатан був в абсолютно іншому положенні, ніж Бухарі сьогодні. Термін президентства першого був настільки неоднозначним, що Джонатан, можливо, відчував себе політично нездатним призначити багато південців на стратегічні пости без ризику гострої негативної реакції суспільства.

Але залежність уряду від півночі — більше, ніж просто питання політики. Регіон —  і, зокрема, етнічні хауса, які його населяють — має військові традиції, які сягають у глибину віків. З моменту здобуття незалежності Нігерії в 1960 році мешканці півночі домінували на найвищих посадах у збройних силах, що, у свою чергу, призводило до їх домінування й у силових і безпекових структурах. Крім того, єдиний військовий конфлікт за участю Нігерії в останні роки пов’язаний з «Вілаят аль-Судан аль-Гарбі», ісламістським екстремістським угрупованням, більш відомим як «Боко Харам», що виникло на північному сході країни. Очолювання боротьби проти цього угруповання мусульманами з півночі має вирішальне значення, оскільки вона дозволяє уряду протистояти закидам «Боко Харам», що християнські жителі півдня очолюють боротьбу проти них. А такі закиди ризикують відштовхнути північних мусульман від військових.

На додаток до цих стратегічних переваг. Бухарі має кілька інших аргументів на користь чиновників з півночі. Як колишній військовий лідер, чий попередній період правління був швидко перерваний в результаті перевороту, президент прагне зберегти стратегічні пости для тих, кому він може довіряти. Найчастіше, це люди родом з регіону, який він вважає рідним. Широко поширена корупція (спадщина Джонатана, який дав своїм міністрам стільки автономії, що вони брали участь у злочинній практиці безкарно) також дала Бухарі привід для здійснення жорстких заходів по боротьбі з корупцією. З цією метою він відкрив багато гучних корупційних справ щодо колишніх урядовців та, згідно з наявними даними, повернув мільйони доларів вкрадених державних коштів. Він навіть призначив себе міністром нафти, ймовірно, з метою запобігання корупції, яка заплямувала цю посаду в минулому.

infographics

Однак, недоброзичливці Бухарі розцінили цей крок як небажання розділити політичну владу. Аналогічним чином, хвиля звинувачень в корупції проти колишніх державних службовців (багато з яких є південцями) була сприйнята як спроба покарати попередню адміністрацію і будь-яких «реваншистів» з неї. У реальності, однак, антикорупційна діяльність — особливо у зв’язку з фінансовими негараздами Нігерії, — ймовірніше, спрямована на повернення величезних сум грошей, які викачувалися протягом останніх чотирьох років.

Отже, хоча Бухарі і призначив на посади кілька південців, включаючи голову Штабу військово-морських сил, його репутації прихильника Півночі стало важко позбутися. Недавнє звільнення президентом Еммануеля Ібе Качікву, південця і державного міністра нафтових ресурсів, з посади голови нігерійської національної нафтової корпорації, ймовірно, тільки зміцнило цей імідж. Деякі на півдні побачили в цьому ще одну втрату для свого впливу, хоча, цілком ймовірно, роллю Качікву з самого спочатку було забезпечення тимчасового контролю над реформами компанії, а не постійне керівництво. Проте, це не зупинило групи, такі як Рух корінного населення дельти Нігеру за радикальні зміни, від засудження відсторонення Качікву. У своєму невдоволенні вони не були самотні.

Політична відповідь Півдня

Власне, нещодавній сплеск атак на нафтову і газову інфраструктуру в дельті Нігеру міг бути спричинений певною мірою незадоволенням політикою Бухарі. З січня кілька груп бойовиків — у першу чергу, «Месники дельти Нігеру» — вдалися до підриву трубопроводів для того, щоб, крім усього іншого, привернути увагу до багаторічних проблем найпівденнішого регіону. Головною серед них є нерівний розподіл доходів, отриманих від продажу нафти дельти річки Нігер. Одним з можливих пояснень насильства, що збільшується, є те, що деякі групи намагаються подолати наслідки втрати (реальної або уявної) політичної влади, якою вони були забезпечені в часи правління Джонатана. У будь-якому випадку, нездатність уряду відповісти на скарги неспокійною регіону наданням більшого обсягу ресурсів, зміцнила образ уряду Бухарі як такого, який не дбає про проблеми мешканців півдня.

Це пояснює те, чому після заяви Бухарі про те, що єдність Нігерії «не підлягає обговоренню»,  кілька південних груп і діячів дорікнули йому, закликавши до більшої автономії для окремих штатів. Обонг Віктор Аттах, колишній губернатор південного штату Аква-Ібом, навіть висунув пропозицію про поглиблення фінансово-бюджетного федералізму, яке значним чином дозволило б штатам претендувати на велику частку прибутку, який вони створюють. За словами Аттаха, здійснення таких заходів відновить віру в політичну систему Нігерії. Хоча питання нігерійської єдності ще не досягло тривожного рівня, невдоволені заяви таких важливих діячів, як Аттах, підкреслюють наявність почуття несправедливості, яким пронизаний регіон.

Нестримне й неконтрольоване невдоволення населення в кінцевому рахунку може мати політичні наслідки для президента. Коли певні вузькі кола починають зосереджувати у своїх руках владу в Нігерії, різні табори в країни, як правило, перегруповуються проти них, встаючи на захист кандидатів, які можуть відновити рівновагу. Через це зазнала поразки кампанія Джонатана для переобрання у 2015 році, і  це ж може завадити Бухарі в 2019, якщо він не буде обережним.

WASHINGTON, DC - JULY 20: (AFP OUT) U.S. President Barack Obama (R) shakes hands with Nigerian President Muhammadu Buhari (L) during a meeting in the Oval Office of the White House July 20, 2015 in Washington, DC. The two leaders were expected to discuss various topics including the fight against the Boko Haram terrorist group. (Photo by Alex Wong/Getty Images)

Бухарі з Обамою в Білому Домі, 2015 (Photo by Alex Wong/Getty Images)

Звичайно, у Бухарі досі є три роки до кінця терміну — достатньо часу, щоб змінити курс, якщо тривога з приводу «північнізації» уряду почне становити значну загрозу його популярності. Але факт залишається фактом: його образ у населення на додаток до багатьох інших проблем, з якими стикається Нігерія, може послабити підтримку правлячої партії. Тим більше, що нігерійські політичні союзи за своєю природою досить нестабільні.

Всезагальний прогресивний конгрес Бухарі вже поділений на два табори: його власні первинні члени та колишні діячі з НДП, які вийшли з партії Джонатана після його спроби переобрання на другий термін. Якщо правління Бухарі стане більш оспорюваним, останні можуть повернутися до своєї старої партії, в результаті чого коаліція президента стане ще слабшою. Їх відступництво може стати ще більш імовірним через недавнє оголошення НДП про намір вибрати кандидата в президенти з півночі й кандидата у віце-президенти з південного сходу, які б представляли партію в наступній гонці. Такий вибір кандидатів може бути привабливим для колишніх членів НДП, більшість з яких з півночі, а також для будь-яких членів правлячої партії, які стали «не при справах» за правління Бухарі. Що важливіше, вибір північанина для очолювання списку кандидатів, ймовірно, розділить голоси північних виборців, сильно підірвавши електоральну базу Бухарі, оскільки він не в змозі розширити її в напрямку півдня.

У президента є час, щоб покращити свій імідж. Чи є у нього бажання це робити — зовсім інше питання. Але ясно одне: якщо Бухарі воліє ігнорувати зростаючу стурбованість на півдні, він повинен буде прийняти той факт, що, можливо, президентом він більше не буде.

Провідний аналітик Stratfor: Стівен Раковскі

Переклад: Євген Цоуфал, студент-міжнародник Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка.

Поділитися в соцмережах:


Related Post