Громадянські протистояння в Південному Судані тривають уже 2 роки й 5 місяців. І ось повернення до країни колишнього віце-президента, опозиційного лідера Рієка Мачара як представника народності нуер, яку президент Силва Киїр витиснув з уряду, дає надію на розв’язання всіх проблем у країні, а отже — на мир. Але є кілька «але»: амбіції президента Киїра та непідконтрольність польових командирів жодному з лідерів. Передбачається, що Мачар має бути приведений до присяги як віце-президент уряду національної єдності в рамках мирної угоди після двох років громадянської війни, пише The Guardian.

Дипломати вірять, що повернення Мачара до Південного Судану — це «поки що найліпший варіант»

Дипломати вірять, що повернення Мачара до Південного Судану — це «поки що найліпший варіант»

Південносуданський очільник повстанців Рієк Мачар повернувся до Джуби вперше з два роки з початку громадянської війни в країні, і ось як тиждень тому спалахнув скандал щодо зброї, яку Мачар може привезти з собою в Південний Судан.

Мачар має бути приведений до присяги як  перший віце-президент поряд зі своїм давнім суперником, президентом Салвою Киїром [у липні 2013-го Киїр, будучу президентом, звільнив Мачара з посади віце-президента та «почистив» його кабінет міністрів, таким чином, при владі майже не лишилося представників народності нуер (залишилися здебільшого представники дінки), що й стало однією з передумов початку громадянської війни, яка триває донині, — Пер.], і приєднатися до уряду національної єдності, який формують, аби покласти край конфлікту.

Мачар повинен був повернутися до міста ще 18-го квітня в рамках мирної угоди і направитися з аеропорту прямо до президентського палацу, щоб бути приведеним до присяги.

Утім, його приїзд затримався, що неабияк розлютило міжнародну спільноту, яка місяцями проводила переговори, аби звести двох суперників в одному місті й розділити владу в найновішій країні світу [Південний Судан здобув незалежність 9 липня 2011 року, — Пер.]

Забезпечити їхню [Киїра (дінка) та Мачара (нуер) — Пер.] спільну роботу в уряді національної єдності, а також умовити тисячі конкуруючих збройних сил у різних таборах всередині країни не відкривати вогню — неабиякий виклик.

Верховний повстанський воєначальник, Саймон Ґетвеч Дуал, зробив ключовий крок уперед у мирному процесі, що й так нелегко просувається, повернувшись у понеділок [25 квітня 2016, — Пер.]

“Ми — єдиний Південний Судан!” — вигукнув Дуал, розмахуючи своєю палицею в повітрі, поки спускався трапом. Його зустрічали вищі урядові воєначальники, оточені озброєними до зубів урядовими та повстанськими військами.

Попри це, обидві сторони досі ставляться з підозрою одна до одної, триває боротьба між чисельними непідконтрольними силами ополченців, які не звертають жодної уваги ані на Киїра, ані на Мачара.

Повернення Мачара в один момент загальмували доводи, що в країні, й так переповненій зброєю, все зводиться до суперечки про понад два десятки ручних протитанкових гранатометів і кулеметів, що дозволено мати силам, які охороняють Мачара.

Десятки тисяч людей було вбито, понад 2 млн гнані зі своїх домівок у результаті конфлікту. Економіка в руїнах, понад 5 млн людей потребують допомоги, і 2 млн рятувалися втечею зі своїх будинків.

Більш як 180 тисяч осіб вщерть наповнили миротворчі табори ООН по всій країні, надто нажахані ймовірністю бути вбитими, щоби наважитися перелізти огорожу з колючого дроту. Напруженість висока, і прийдешні дні стануть вирішальними.

«Нам необхідно, аби  протягом кількох наступних днів не відкривали вогню проти одне одного й дали народу час як офіційні ворогуючі сторони, так і прості люди», — сказала Кейсі Коупленд з аналітичного центру Міжнародної кризової групи.

У деяких частинах країни люди, особливо в зруйнованому нафтовидобувному північному регіоні «Єдність» [штат «Ель-Вахда», — Пер.], були витіснені на межу голоду.

Є сподівання, що приїзд Мачара допоможе швидко розв’язати проблеми, проте це станеться навряд. Дипломати понуро зазначають,  що хоча його повернення «це найкращий варіант з усіх, які могли б бути», угода, укладена під інтенсивним тиском міжнародної спільноти, повертає країну в статус-кво: якою вона була до липня 2013, що ознаменувався звільненням віце-президента [Мачара, — Пер.], яке прискорило початок війни.

Угода неодноразово порушувалася місяцями сутичок ще з моменту її підписання, коли ключову формулу з розподілу влади було зруйновано після того, як Киїр мало не збільшив кількість регіональних штатів утричі.

Південносуданська громадянська війна розпочалася в грудні 2013, коли Киїр звинуватив Мачара в підготовці державного перевороту. Конфлікт розпалив міжетнічні протистояння і власне характеризується порушеннями прав людини.

Це включає викрадення й зґвалтування тисячі жінок і дівчат, масові бійні цивільних, вербування в солдати дітей, вбивства, понівечення й навіть канібалізм.

Південний Судан мав одні з найгірших показників розвитку, рівня здоров’я та освіти навіть до початку війни [22-річна Друга громадянська війна в Судані, яка мала значний вплив на стан Південного Судану як регіону країни, завершилася тільки 9 січня 2005 року, — Пер.]

Мачар  має понад 1500 озброєних військовослужбовців у столиці, в той час як сили уряду офіційно становлять лише вдвічі більше того. Усі інші солдати мають залишатися принаймні в 15 милях [24,14 км, — Пер.] за межами столиці. Загроза насилля на місцевому рівні залишається через непідконтрольні народні повстанські сили.

Мачар та Киїр — суперники зі стажем у кілька десятків років, але навіть якщо вони почнуть співпрацювати, їм обом доведеться приборкати потужних безкомпромісних польових командирів.

Оригінал – The Guardian, 26 квітня 2016 року

Переклала Тетяна Горбань

Поділитися в соцмережах:


Related Post