ЗМІ про Африку
ЗМІ: Мешканці Нігерії та Гани – найщасливіші у світі

Опубліковане перше дослідження, автори якого доводять існування зв’язку між генетичним кодом нації та тим, наскільки щасливими почуваються її представники, пише видання Збруч.

Народи, які вважають себе щасливішими, ніж інші, мають специфічну генетичну ознаку: у їх ДНК присутній алель, який підсилює сенсорне відчуття задоволення й знижує фізичний та емоційний біль. Такого висновку дійшли генетики Михаїл Мінков з Університету Варни (Болгарія) та Майкл Бонд з Політехнічного університету Гонконга, які проаналізували генетичні та зовнішні (економічні, соціально-економічні та інші) фактори, які визначають національні розбіжності у відчутті щастя. Результати опубліковано в журналі Journal of Happiness Studies, що входить до видавничної групи Springer.

збруч

Дослідження Бонда та Мінкова ґрунтувалося на даних трьох хвиль Світового дослідження цінностей (2000 – 2014 рр.). Дослідники встановили відсоткове співвідношення людей, які заявили, що почуваються «дуже щасливими», до решти членів суспільства. Ці дані порівняли із світовою базою даних алельних генів, яку створив популяційний генетик з Єльського університету Кенет Кід. Крім того, показники змодефікували відповідно до кліматичних, соціально-економічних розбіжностей та наявності окремих захворювань, чий вплив на відчуття суб’єктивного благополуччя був доведений у попередніх дослідженнях. За результатами проведеного аналізу автори виявили, що існує залежність між показником «дуже щасливих» людей та наявністю алелі А у варіанті гена rs324420 у гідролазі жирно кислотних амідів представників окремих народів. Цей алель запобігає розпаду анандаміду – речовини, яка збільшує відчуття сенсорного задоволення та зменшує біль.

Найбільше цей алель поширений у мешканців західноафриканських країн, зокрема Нігерії та Гани, а також північних регіонів Латинської Америки, включаючи Колумбію та Мексику. Своєю чергою, жителі арабських країн Іраку та Йорданії та східноазіатського регіону (Гонконг, Китай, Тайланд і Тайвань) виявили найменше відсоткове співвідношення «дуже щасливих» людей до решти членів суспільства й водночас найменшу поширеність цього алелі. В Європі цей алель найпоширеніший серед північних країн, де водночас живуть найбільше щасливих людей. А найменше її в меншканів Центральної і Південної Європи.

Автори дослідження стверджують, що генетика не є єдиним визначником щастя. Її вплив можуть переважати соціально-економічні чинники. Так, в генах східноєвропейців ця алель досить поширена, однак економічні складнощі зумовлюють порівняно невисокий відсоток щасливих людей в цьому регіоні. Крім того, одні й ті самі народи демонстрували суттєві розбіжності за час соціологічних опитувать. Зокрема, в Руанді кількість щасливих людей останніми роками суттєво зросла, що пов’язують із згасанням ефектів геноциду 1994 року. А в Єгипті, навпаки, знизилася, що зумовлено економічною і політичною нестабільністю після Арабської весни.

Крім того, свою роль відіграють і кліматичні фактори. «Ми не можемо обійти увагою той факт, що А алель найчастіше зустрічається в екваторіальних та тропічних середовищах. Можливо, її наявність у такий спосіб збалансовує еволюційний тиск з боку довкілля», – каже М. Мінков.

Результати дослідження Мінкова та Бонда можуть звучати дещо лиховісно для народів, які не мають у своїх ДНК сприятливого гена. Утім, за їх словами, думка про те, що генетичний код є вироком, що прирікає країну до певної «зони щастя», далекий від істини. Національні показники варіюються передусім через ситуаційні фактори.

Genes may contribute to making some nations happier than others

Science Daily, 14/01/2016

Зреферував Євген Ланюк

Джерело: Збруч

Related Post