kenya-election-protest

Після президентських виборів у Кенії, що пройшли 8 серпня 2017 р., почалась політична криза. Опозиція прагне перегляду результатів, вже кілька протестувальників загинули під час зіткнення. Через тиждень опозиція озвучила число в 100 осіб загиблих, серед них і дітей.

Вулиця протестує проти чергового президентського терміну Ухури Кеніати, якому вже за 70 років. Маніфестації та зіткнення у столиці затягнулись на кілька тижнів. Молодь прагне хоче змін та демократії – як це знайомо українцям! Проте аналогії з європейськими подіями не завжди точно відображають місцеву специфіку.

Реалії африканського регіону демонструють високу крихкість мультикультурних та багатоетнічних соціумів. Додатковий деструктивний фактор – переважна територіальна комплексність розселення етнічних груп (за винятком столиці та кількох великих міст), що полегшує сепараційні дії, як і проживання народу по різні боки міждержавних кордонів, які проходять по етнічній території. Кенія – унікальна африканська держава, що змогла вберегтися від громадянських воєн та спустошливих внутрішніх протистоянь, водночас не скотившись до звичайної тиранії – попри всі проблеми та деяку бутафорність, бодай демократичні процедури завжди зберігались, як і свобода слова.

На фоні довколишніх експериментів – це вже велике досягнення. Завдяки стабільності після 2000 р. в країні продовжується стійкий економічний ріст, викликаний перенесенням сюди промислового виробництва та фінансовими вливаннями, зокрема з боку Китаю та Індії. Проте Найробі залишається головним союзником США в регіоні. Кенія виправдано претендує на роль лідера в східній Африці. Це проявляється як на дипломатичній арені (як ініціатор і головний фінансист місцевих інтеграційних утворень), так і у військово-політичному аспекті – згадаймо регулярні втручання у ситуацію на території сусіднього Сомалі, підтримка християно-анімістичного Південного Судану (Кенія – в основному християнська країна, але суттєва мусульманська меншина представлена сомалійцями на північному прикордонні, що тяжіють до сепаратизму).

kenya-election-protest-exlarge-1692

Проте всі згадані фактори завдячують зваженій етнонаціональній політиці правлячої еліти, яка поряд з домінуванням етносу кікую змогла зберігати баланс впливу різних народів. Вагомою підвалиною стала спадщина британського колоніалізму – відомо, що британці, навідміну від французів та бельгійців, розвивали місцеві еліти, допускаючи їх поступово до влади. Кенії вдалось не звалитись у вир етнічних конфліктів та суспільних експериментів (хоча потенціал був – згадаймо антизахідний рух мау-мау). Однак .з 1990-х наростає етнізація політики, різні партії все більше використовують мовні та релігійні карти. Особливо суттєві претензії суахілі – найбільш багатого народу в найрозвиненіших приморських областях. Ці тенденції можуть привести, за класичною африканською моделлю, до подальшого наростання протиріч та дефрагментизації країни з відповідними конфліктами та руйнуваннями. Не хотілось цього – згадаймо, що саме Кенія стала ключовим імпортером української продукції в регіоні.

Діючий президент Ухуру Кеніата – представник кікую – є сином засновника сучасної кенійської держави Джома Кеніати. В той же час його опонент Ріала Одінга – нащадок першого віце-президента Кенії, та представник нілотського народу луо. Навколо кікую групуються частина близьких бантомовних народів, а опозицію підтримують інші народи та більшість нілотів і кушитських народів півночі (найпомітніші з яких – сомалійці). Таким чином, поглиблюється масштабний розкол, коли еліти нездатні дійти до компромісу у вузькому колі, транслюючи протиріччя на рівень широких мас. Йдеться про розподіл ресурсів. Це почалось не сьогодні. Ще у 2007-2008 рр. конфлікт на президентських виборах між представником кікую М. Кібакі та Р. Одінгою супроводжувався вуличним насильством – понад 700 жертв, по суті, етнічного протистояння).

kenya-election-protest-exlarge-169

В умовах економічного зростання більш привабливим стає контроль над фінансовими потоками. Одінга пропонує більш федеративну модель, коли доходи залишатимуться на місцях, та перехід до більш парламентської форми правління. Однак, якщо гегемонія кікую буде подолана, то постане питання нових претендентів на ключове місце, що призведе до нового витку протистояння. В той же час Кенія стикається з інтенсифікацію підривної діяльності ісламістів, що базується на ресурсах територій сусіднього Сомалі.

Слід очікувати, що Вашингтон буде важливим посередником у політичній кризі – оскільки це головний їхній партнер в регіоні. Сусідня Танзанія, що дихає в спину в економічному та політичному впливі на Східноафриканську Спільноту (EAC). А її дуже підтримує Китай, вливаючи чисельні інвестиції в розвиток промисловості та інфраструктури. Окрім того, нестабільність в Кенії зменщить можливості стабілізаційного впливу на події в Південному Судані та Сомалі. Однак успішний розвиток – справа самих кенійців. Частково маємо справу з закономірним етапом побудови демократичної політичної культури, схожої до моделей західних країн. Проте етнізація політики – механізм, що може легко переростати в сепаратизм та руйнацію діючої державності.

Поділитися в соцмережах:


Related Post