Визначення землі як основного активу нації Південно-Африканської Республіки необхідно переглянути, вважає колишній борець з апартеїдом, дослідник та депутат парламенту ПАР Мотсоко Пхеко. Нинішня влада робить велику помилку, залишаючи поза доступом до освіти незаможних громадян та ігноруючи протести студентів. Своїми аргументами африканський політик ділиться на сторінках впливового видання New African Magazine, чий переклад пропонує Центр дослідження Африки.

Мотсоко Пхеко

Мотсоко Пхеко

Освіта – найпотужніша зброя, без якої молодь Африки не досягне помітного прогресу в житті – як не досягне його і весь континент. І якщо Африка має намір боротися з безробіттям та негараздами, які воно породжує, а також ставати незалежною від зарубіжних фахівців, очевидною є необхідність вкладати кошти в освіту для всього населення. Залежність ставить під загрозу національний суверенітет. Створення робочих місць неможливе без освіти та професійної підготовки.

З огляду на це, варто лише вітати ініціативу південноафриканських студентів, котрі наприкінці минулого року очолили народні протести проти освітніх стандартів та плати за навчання. Вони зробили видимою проблему, до якої, як і до справедливого розподілу землі та ресурсів, можновладці не поставилися з належною серйозністю.

Національний розвиток неможливий без розвитку людського потенціалу. Знання – це сила, і воно робить людей вільними. У ПАР, де підхід до освіти африканців нерідко був варварським (згадаймо, приміром, «освіту банту» [закон 1953 року, який повністю передавав державі контроль над освітою чорношкірого населення і зводив цю освіту до мінімального обсягу знань, необхідного для тяжкої рабської праці – ЦДА]), вкрай важливо, аби країна швидше, ніж будь-коли в історії, рухалася в напрямку системи освіти, достатньо гнучкої та варіативної, аби задовольнити численні потреби місцевого населення.

Світ стає жорстко конкурентним глобальним селом. Люди без знань і навичок вічно підбиратимуть крихти. Зробити знання доступними лише для заможних – це шлях до національного самогубства і підґрунтя для революції. «Профілактика краща за лікування», – здавна радили мудреці.

Дуже важливо, аби наша молодь отримала якісну освіту і навички, що дозволили б їй досягти успіху у будь-якій сфері діяльності. Здобуття знань визначає місце нації у світі – на верхівці чи в самому низу.

Як може Африка розвиватися у різних галузях, якщо вона нехтує освітою молоді? Африка має найрізноманітніші ресурси, і при цьому залишається найбіднішою у світі, оскільки не ставиться серйозно до здобуття знань. У нас є уран, але немає ядерних технологій, є криза електроенергії, але немає альтеративних джерел енергії тощо. Інші мешканці «глобального села» на сьогодні є більш технологічно розвиненими. Вони купують в Африці сировину, обробляють і продають назад в Африку, одержуючи 2000% прибутку. Тож чи варто дивуватися тому, що мешканці Африканського континенту продовжують борсатися у трясовині бідності та компетентнісної відсталості? Нація, що експортує сировину, приречена на вічні злидні. Необхідно прагнути економічної незалежності. Та цього не станеться, якщо діти Африки не здобудуть знань, необхідних для розвитку країни.

Нова Південно-Африканська Республіка нібито є «унітарною державою». Але вона має риси федерації, а управління федерацією обходиться дорого.

Дозволю собі повторити те, що виголосив у парламенті ПАР 27 січня 2009 року у відповідь на звернення Президента до народу:

«Пане Президенте, освіта має бути безкоштовною для бідних. Кілька шкіл, заявлених як «безкоштовні» – зовсім не те саме, що безкоштовна освіта. Місце нації у світі визначає техніко-економічна потужність…

Мільярди рандів, витрачених на дев’ять провінційних парламентів, варто було б вкласти у якісну освіту… У наших предків не було університетських ступенів, але вони мудро визначили землю як найфундаментальніший національний актив для їхньої державності та основне джерело їхнього багатства й розвитку. Більшість жителів цієї країни ніколи не виберуться зі злиднів, доки ми не вчинимо правильно. Визначення землі як основного активу нації… (розділ 25 (7) Конституції) необхідно переглянути».

Студенти університетів тепер додають свій голос до дискусії щодо невирішеного земельного питання та нерівномірного розподілу національних ресурсів. Вони не вірять що безкоштовна освіта не є доступною, адже бачать корупцію і самозбагачення багатьох лідерів у чорній більшості правлячої партії.

Істина незмінна. Безкоштовна освіта – це шлях, яким студенти з бідних родин можуть прийти до самозабезпечення.

Переклад: Аліна Кокошко

Джерело: New African Magazine

Поділитися в соцмережах:


Tag

Related Post