В України з Африкою набагато більше спільного, ніж може здатися на перший погляд. Особливо за наявності цивілізаційних поділів та їх наслідків для сучасного державотворення. Але якщо історико-географічно Україна розривається по вісі Схід-Захід, переважну більшість країн Африки розриває вісь Північ-Південь, в тому числі Кот-д’Івуар.

В Західній Африці білі колонізатори просувалися з узбережжя вглиб континенту, з півдня на північ. З півночі, починаючи з 12-14 ст., свій вплив розповсюджувала ісламська цивілізація. Відповідно, південні частини країн є більш економічно розвинутими за північні.

Котд'Івуар: етнічний поділ

Котд’Івуар: етнічний поділ

Загалом державний устрій можна порівняти з устроєм родини, де голова держави – «батько», а далі – згідно прийнятих в суспільстві традицій. Наприклад: право голосу, права та можливості жінок, колегіальність прийняття рішень і т.д. Політичну зрілість держав і суспільств загалом можна прослідкувати по такій формулі: чим більш політично зрілим є суспільство, тим більш колегіально воно приймає рішення державного значення. Менш зрілі суспільства, або такі, що переживають глибинні кризові явища, тяжіють до авторитарної форми правління, а більш розвинуті – до колегіальної (наприклад, парламентської республіки). З цієї точки зору конституційна монархія вважається найбільш стабільною формою правління.

Допоки африканські країни знаходилися під колоніальним пануванням, метрополії виступали такими собі «татами і мамами» (не торкаючись тут соціально-економічного становища населення колоній). Так, рівень життя загалом був доволі низький, проте не було потреби думати власною головою, або ж говорити власною мовою – колонізатори подбали і про це. Не було «ганійців», «сенегальців», «кенійців» і т.д. – вони всі були просто «африканцями». І якщо Великобританія та Франція хоч якось готували свої колонії до самостійності, то Демократичну Республіку Конго, котра належала Бельгії, було просто «кинуто напризволяще», наслідки чого тривають дотепер.

Лінгвістичний поділ і регіональний контекст

Лінгвістичний поділ і регіональний контекст

Таким чином не дивно, що після отримання незалежності в переважній більшості країн Африки південніше Сахари владу узурпували диктатори. Уявіть собі банду підлітків 8-15 років: вони згуртуються навколо того, хто більший і сильніший, авторитетніший і може втримати владу шляхом насильства, якщо знадобиться. Цьому всьому значно сприяла і атмосфера «холодної війни», проте не можна звинувачувати біполярну систему в усіх проблемах континенту.

 Період єдності

Кот-д’Івуару можна сказати ще «пощастило» із своїм диктатором. Перший і незмінний з 1960 року і аж до своєї смерті в 1993 року президент Фелікс Уфу-Буаньї (Félix Houphouët-Boigny) походив з «аристократичного» по африканських мірках роду – трайбалістичних вождів етносу Бауле (Baoulé, з центром в Ямусукро). Почав свою трудову діяльність лікарем, далі – головою рідного департаменту і аж до Національної Асамблеї Франції, де домігся скасування примусової праці у французьких колоніях (1946 рік), чим здобув колосальний авторитет на Батьківщині.

Під час свого 33-річного правління Уфу-Буаньї дотримувався про-західної, про-французької, право-центристської позиції. Його називали: «Papa Houphouët». Усвідомлено чи ні, він формував «колективне несвідоме*» івуарійців навколо власної фігури. І найголовніше – усіма силами (і я хочу окремо це підкреслити) уникав загострення етнічних і релігійних суперечностей. А однопартійна система не допускала розповсюдження в країні «лівих» ідеологій і пов’язаних «бонусів» біполярного світу. Соціально-політичних протиріч, так само як і політв’язнів, практично не існувало аж до середини 1980-х рр.., коли внаслідок падіння світових цін на каву та какао економічне становище країни зазнало катастрофічного спаду.

Поділ країни

Місцеві вибори 2002 року

Місцеві вибори 2002 року

Після смерті «батька нації» в 1993р. в країні почалася ера «поділяй і володарюй». Раптом було згадано і про етнічну приналежність, і про рідні діалекти.

Першим цю доктрину почав  експлуатувати на власну вигоду наступник Буаньї – АнріКонан-Бедье, який легко здобув перемогу на виборах 1995 року. Він ініціював зміни до електорального кодексу, які зобов’язували кандидатів у президенти доводити «івуарійськість» (Ivorité) свого походження. Зробивши це лише для усунення свого головного опонента, АлассанаУаттара (чинного президента), батьки якого (начебто) походили з Буркіна-Фасо, Бедье автоматично поставив одну частину населення вище за іншу.

В Кот-д’Івуарі завжди було багато трудових мігрантів з Букріна-Фасо (яка є однією з найбідніших країн світу), і змішані шлюби є звичайним явищем. Бедье ввів практику ув’язнення політичних опонентів та «ненадійних» військових, а також загострив майже забуті етнічні суперечності.

Раптом емігранти з Буркіна-Фасо та інших сусідніх країн «стали винними» в усіх економічних негараздах країни. Кожен став знати «все про всіх» і «хто звідкіля». Мешканці традиційно більш економічно розвинутого Півдня стали «годувальниками всієї країни, які несуть на собі економічний тягар Півночі».

"Зона безпеки" по лінії Ліна-Маркусі, 2002 рік

“Зона безпеки” по лінії Ліна-Маркусі, 2002 рік

В кінці 1999 року стався перший військовий переворот. В 2000 році президентські вибори виграв Лоран Гбагбо. В 2002 році почався новий виток насильства, який призвів до буквального розділу країни на дві частини, введення миротворчого контингенту ООН та створення «Уряду національної єдності», куди увійшли представники усіх політичних сил.

Президентські вибори, які були заплановані на 2005 рік, відбулися аж в 2010 році внаслідок триваючих збройних протистоянь між урядовими силами та повстанцями, в основному на Півночі країни.

Паралелі з Україною

Україна так само увійшла в еру своєї незалежності з політично незрілою нацією, відсутністю спільного бачення минулого (а отже – майбутнього), з комплексом «HomoSovieticus» і тінню «старшого брата» на сході.

В цих умовах Леонід Кучма виглядав «сильною рукою» в порівнянні з Леонідом Кравчуком, що зумовило вибір президента в 1994 році. Південь та Схід України історично знаходився під більшим впливом Росії, аніж Захід. В свою чергу Росія ментально та історично тяжіє до авторитарних форм правління, хай там що не було би написано в Конституції РФ.

Вибори 1994р. Кравчук - Кучма

Вибори 1994р. Кравчук – Кучма

Не слід забувати і про те, що остаточно західноукраїнські землі було інкорпоровано до складу СРСР тільки після Другої світової війни. І хоча їх теж торкнулася проводима в Союзі політика асиміляції і створення «людини радянської», але це майже на 30 років менше голодоморів, таборів та інших методів знищення «особистості» народів. Свою роль відіграла і ОУН-УПА в якості отримувача естафети багатостолітньої національно-визвольної боротьби українців не тільки за «шматок землі», а головним чином – за свою етно-культурну ідентичність, з якої складається «колективне несвідоме» народу.В свою чергу, перебування в доброзичливому колективі заснованому на усвідомленні своєї спільності значним чином збільшує загальний рівень безпеки та впевненості у завтрашньому дні, що дозволяє спрямовувати надлишок моральних і матеріальних ресурсів на культурнийрозвиток суспільства.

За часів Леоніда Кучми мовне питання в Україні практично не підіймалося. Так само ніхто особливо не виступав проти української мови як єдиної державної. «Сильною рукою» використання української в офіційних документах було насаджено навіть в Криму.

Використання мов в Україні, 2003 рік

Використання мов в Україні, 2003 рік

Частка українців по регіонах (перепис 2001 року)

Частка українців по регіонах (перепис 2001 року)

Вибори в Україні 2004 року

Вибори в Україні 2004 року

Усвідомлено чи ні, Леонід Кучма зробив українську мову об’єднавчим чинником для 100 з гаком національностей, що проживають в Україні, не втрачаючи своєї «національно-культурної автономії». Щоправда цілісної страгегії побудови політичної нації, яка б охоплювала всі сфери суспільної взаємодії, не існувало.

Риторика передвиборчої кампанії Віктора Януковича 2004 року майже слово в слово повторювала ту, що використав Анрі Конан-Бедье в 1995 році. «Донбас годує всю Україну», «Вони хочуть в Євросоюз, який знищить нашу економіку, а ми – в Митний, бо росіяни – наші брати».

І байдуже, що дотації з бюджету в Східні регіони втричі перевищували надходження. Байдуже, що Україна мала втричі більший товарообіг з Євросоюзом. І байдуже, що все це доводить найпримітивніший аналіз статистичних даних: присутній усім психологічно незрілим суспільствам інфантилізм змусив величезну кількість людей повірити словам «батька». А оскільки тут ідеться про економіку – основу виживання людини в сучасному світі, емоції зрештою заглушили всі голоси розуму і логіки, поглиблюючи деструктивні, дестабілізуючі тенденції на самих глибинних рівнях людської свідомості.

Подібність з Кот-д’Івуаром посилюється і переважно сировинним характером економік обох держав, надзвичайно залежних від кон’юнктури світових цін.

В 2004 році було роздмухано до абсурду і «мовну проблему». Варто наголосити, що  економічні проблеми апелюють до інстинкту виживання, який є безумовним, несвідомим та спільним у людей та тварин, а мовні дестабілізують саме ту надбудову нашої свідомості, яка робить людей людьми, яка є єдиною абсолютною відмінністю між людьми та тваринами. «Спочатку було слово»: все, вся діяльність і всі досягнення людини як біологічного виду уможливлені наявністю цієї, за академіком Павловим – «другої сигнальної системи». А коли обидві проблеми поєднані та використані для відокремлення,  протиставлення та ієрархізації двох і більше груп людей всередині однієї країни – починаються громадянські війни.

На мою думку, саме ці процеси уможливили анексію Криму та війну на Сході України.

В Кот д’Івуарі президентські вибори 2010 році пройшли майже за аналогічним сценарієм як і українські в 2004 році. Слід зазначити, що високий рівень насильства і жертв серед мирного населення в африканських конфліктах завдячує легкодоступності стрілецької зброї та наявності числених каналів доставки внаслідок прозорості кордонів– а отже широким можливостям створення збройних формувань для здійснення політичного насилля.

Президентські вибори 2010 року

Президентські вибори 2010 року

Отже, за результатами івуарійської ЦВК на виборах 2010 року переміг соціаліст Лоран Гбагбо. Ці результати підтвердив і Верховний Суд. З іншого боку, Алассана Уаттара, який прийняв присягу президента до оголошення офіційних результатів, підтримали країни Заходу, зокрема Франція та США. Зрештою, після масових збройних зіткнень, політичних вбивств, розстрілів мирного населення та інших злочинів проти людства з обох сторін, Лорана Гбагбо було заарештовано і передано до Міжнародного кримінального суду.

Наразі президент Кот д’Івуару Алассан Уаттара, якого в 2015 році було переобрано на другий термін, взяв на озброєння таку ж саму політику, що й Фелікс Уфу-Буаньї. А саме – об’єднання нації навколо спільної ідеї, яка виходить за рамки етно-релігійної приналежності, а також навколо себе як символа «батька».

Останні три роки економіка Кот д’Івуару переживає стрімкий підйом. В 2015 році економічне зростання склало 9,2%. Було підписано низку дво- і багатосторонніх угод щодо залучення інвестицій на наступні 3-4 роки на загальну суму більше $5 млрд.  Щоправда, комплексний індекс HDI (HumanDevelopmentIndex – UN) залишається низьким (0,462, або 177 місце з 188). Але в рейтингу корупції Кот д’Івуар обігнав Україну аж на 23 пункти: відповідно 107 і 130 місця із 168 країн за версією Transparency International.

Зростання реального ВВП, % (Світовий Банк)

Зростання реального ВВП, % (Світовий Банк)

Уряд провадить політику об’єднання населення навколо ідеї економічного зростання. Разом з тим, було введено обов’язкову шкільну освіту, залучаються міжнародні спонсори до будівництва і підтримки початкових і середніх навчальних закладів.

Оголошено програми розвитку інформаційно-телекомунікаційного та будівельного секторів як пріоритетних, а також розвиток альтернативних джерел енергетики в рамках концепції сталого розвитку. Після кількох мирних років, відмічених значними економічними успіхами, починає усвідомлюватися необхідність переведення кількості в якість.

Ще одна цікава ініціатива уряду – пошук концепції «нового івуарійця».Цей процес покликаний віднайти об’єднавчі чинники для нації окрім етнічної та релігійної приналежності. Також було створено урядову «Комісію з національного примирення та відшкодування жертвам конфлікту», куди увійшли представники уряду, основних релігій, громадянського суспільства та молоді.

Окремого слова заслуговує діяльність Першої леді – Домінік Уаттара та її благодійного фонду «Діти Африки». Загалом комбінація методів та засобів подружжя Уаттара, спрямованих на стабілізацію країни, заслуговують на окрему статтю.

Уроки для України

  1. Відкинути концепцію «поділяй і володарюй». Коли одна група людей протиставляється іншій задавати собі питання: «Кому це вигідно?». Але пам’ятати, що в довгостроковій перспективі це не вигідно нікому. Приклад цьому – сумні події на Сході та Півдні.
  2. Залишатися українцями. Якщо не за етнічною чи мовною ознакою, то хоча б за географічною. Завжди існуватимуть зовнішні сили, які переслідуватимуть тут свої інтереси через експуатацію різних соціо-культурних відмінностей на свою користь. Але показником зрілості як окремої людини, так і суспільства в цілому є здатність не піддаватися на провокації та усвідомлення довгострокових цілей.
  3. Думати стратегічно. «Я знову буду голосувати за Януковича, бо він теж з Донецьку і зробить мені добре» – яскравий приклад інфантильного мислення, яке не дає нам вирватися з порочного кола. Якщо куплений в магазині продукт виявився неякісним, то навряд чи його виберуть наступного разу. Чому ж не застосовувати ту ж логку до вибору людей, яким ми делегуємо свої повноваження в управлінні державою? Політики є популістами, завжди і всюди. Для реального здійснення своїх владних повноважень найперше, що повинен зробити народ – це не дати втягнути себе емоційно. «Я проголосую за Януковича, бо мені подобається його програма розвитку мого малого бізнесу» – такі фрази нечасто почуєш від людей під час передвиборчої кампанії. Вибирати політиків як ковбасу
  4. Поставити собі мету. Кот-д’Івуар от має наступну: в 2020 році стати на рівень країн БРІК(С) за темпами та обсягами економічного розвитку. Наявність мети (як мінімум середньострокової) уможливлює стратегічне та тактичне планування, розставлення пріорітетів та розроблення реалістичної концепції економічного розвитку. Тим більше, що така мета об’єднує все населення країни, спияє формуванню «колективного несвідомого» нації, а її досягнення є об’єктивним підгрунтям для подальшого соціо-культурного розвитку.
  5. Запобігти масовому розповсюдженню зброї. На жаль, розповсюдження стрілецької зброї та вибухівки – це вже сьогоднішня українська реальність. Це в свою чергу збільшує не тільки ризик появи нових та роздмухування старих вогнищ конфліктів, а й зростання бандитизму та побутового насильства.
  6. Вкладати в освіту. При цьому змінити пріоритети з матеріального забезпечення шкіл на проведення заходів, спрямованих на розвиток дитячої особистості. Тут можна фантазувати: екскурсії, поїздки, відвідання «днів відкритих дверей» на різноманітних підприємствах та установах. В африканських школах, особливо в сільській місцевості, часто є тільки стіни, парти і крейдові дошки. Але ніщо так не сприяє навчальному процесу, як усвідомлення його мети: як мінімум знайти краще місце у житті. Якщо ж дитина не бачить перспектив, не знає своїх можливостей, якщо її свідомість обмежена лише власним містом/селом/родиною, то краща парта чи нові вікна у школі навряд чи допоможуть. Безцінні враження від нових місць та людей, які штовхають особистість до розвитку – ось довгострокові інвестиції до соціо-культурного та економічного потенціалу України, які гарантовано матимуть шалені вигоди в усіх планах.

* Колективне несвідоме – одна з форм несвідомого, єдина для суспільства в цілому, яка є продуктом спадкових структур мозку. Колективне несвідоме (на відміну від індивідуального) є спільним для різних людей та не залежить від історії розвитку окремої особистості чи її досвіду. Вважається більш глибоким шаром психіки і складається з архетипів (загальнолюдських первообразів) та ідей. (Карл Юнг)

Ольга Кирилова

Поділитися в соцмережах:


Related Post