Одна з головних проблем Африки – голод. Але чому родючі грунти, одні з найбагатших у світі, не в змозі прогодувати населення? Міжнародна допомога рятує африканців сьогодні, але знищує сільське господарство у майбутньому.

Аграрний неокол1

Фермер з новим врожаєм www.picstopin.com

Останніми роками зростає зацікавленість країн світу в аграрному потенціалі африканського континенту. Попри ексцеси голоду в окремих регіонах, насамперед Сахелю та Африканського рогу, і неефективні способи ведення господарства,  у перспективі африканські тропічні грунти, на яких проростають густі вічнозелені ліси та вологі савани, при сучасних способах обробки, зможуть годувати більшість людства. Серед багатих людей ціняться і рідкісні породи дерев, слонова кістка з африканських пущ.

Однак найбільша увага інвесторів присвячена  можливостям використовувати сільськогосподарські угіддя для виробництва промислових культур, таких як ріпак, що можуть виступити альтернативними енергетичними ресурсами. Середньострокові прогнози вказують на кризу енергетичну – вичерпання джерел нафти та газу.

Звісно, це не означає абсолютного зникнення цих корисних копалин – просто їх видобуток ставатиме все дорожчим, в той же час як потреба зростатиме, не в останню чергу завдяки “розігріву” економік Східної Азії. Згодом, як можна екстраполювати, криві попиту і пропозиції перетнуться – і в цей момент, на думку фахівців, здійсниться гігантський струс світової системи виробництва і торгівлі. Тому провідні держави готуються до наслідків, шукаючи альтернативних джерел енергії. США, наприклад, пильно консервують власні родовища нафти, розвивають сланцеву енергетику. В Європі ведуться розробки альтернативних природніх джерел енергії (вітру, сили морських течій, сонця), однак вони поки що малорентабельні.

Аграрний неокол3

Культивація картоплі ru.fotolia.com

Натомість значну компенсацію викопних джерел вбачають в біопаливі – рослинах, а також продуктах переробного циклу. Однак для цього необхідні земельні ресурси, яких не вистачає ні в Європі, ні в Китаї. Африка підходить за зручними кліматичними умовами, а також надміром дешевої робочої сили (можливість зекономити на сільськогосподарській техніці).

Крім того, важливим продуктом буде листя (спалення на електростанціях і ін.), що призведе до ще більш екстенсивного вирубування лісів. В Бразилії неувага до екологічних проблем (масове руйнування амазонського лісового масиву) вже призвела до небачених кліматичних катаклізмів, поки що в локальному масштабі: значні площі придатної до аграрного використання землі підпали під ерозію, викликану знищенням лісового покриву.

Не зважаючи на згадані проблеми, спостерігається підготовка до захоплення аграрних плацдармів. Наприклад, Саудівська Аравія вже придбала 700 тис. га землі у найбідніших країнах, таких як Сенегал і Малі. Приватні інвестори з ОАЕ купили 465 тис. га на Мадагаскарі. Китай придбав приблизно 3 млн. га землі в Демократичній Республіці Конго для вирощування олійних пальм. Пекін серйозно налаштований на тривалу співпрацю і, очевидно, приділяє цьому регіонові чи не найбільшу увагу.

Однак проблема лежить в тому, що енергетичні культури швидко виснажують землю, залишаючи її на довгі десятиліття непридатною для вирощування потрібної продукції. Африка і так страждає від перманентного голоду, потрапивши в залежність від міжнародної допомоги, що розорює місцевого виробника. Демографічний вибух в Африці. спричинений поширенням якісної медичної допомоги у пізньоколоніальний період та досягненням мінімізації дитячої смертності, у поєднанні з нездатністю виготовити достатньо продуктів та поширити їх, зумовлює голод.

Розвинуті країни посилають значну кількість гуманітарної допомоги, яка не долає причини, а лише продовжує кризу: дешеві продукти високотехнологізованих ферм розпродаються за низькими цінами, розорюючи місцевий агросектор. Звісно, неможливість забезпечити самостійно елементарні потреби власного населення ставить уряди проблемних країн у залежність від благодійників, які вимагають зручних для них контрактів на видобуток не відновлюваних ресурсів.

Аграрний неокол4

африканське сільське господарство. politic365.com

При наявних тенденціях ресурсний потенціал для виробництва їжі ще більше зменшиться, навіть з урахуванням вживання генномодифікованих організмів, які так само потребують збагаченого гумусу. Врешті, африканські країні де-факто перестануть бути суверенними, оскільки при конфлікті з виробниками продовольства останні можуть зачекати, поки африканці здадуться, бо ж без їжі нормальне функціонування суспільства неможливе.

Юрій Олійник

Поділитися в соцмережах:


Related Post