Попри нестабільних сусідів Єгипту, близькі стосунки з Москвою та зростаючу невдоволеність правлінням президента Абдули-Фатаха ас-Сісі, Каїр залишається ключовим партнером України в північно-східній Африці. Українські товари нерідко через єгипетський ринок потрапляють у Лівію, Чад, Судан чи Ефіопію. Юрій Олійник – про перспективи союзу з Єгиптом.

Нещодавно Одеський міжнародний гуманітарний Університет оголосив про початок співпраці з єгипетськими ВНЗ, передусім на базі обміну студентів. Це прояв зростання важливості цієї країни – одного з ключових політичних гравців Африки та Близького Сходу.

Варто нагадати про наростаючий обсяг зерна, що Україна продає на береги Нілу. У 2015 році 12.6 % українського борошна пішло в цю африканську державу, і Єгипет став ключовим партнером в експорті агропродукції. Торгівля та освітнє співробітництво мають стати основою дружби з Каїром, в тому числі у царині політики.

Донедавна саме Єгипет, поряд з Саудівською Аравією, Туреччиною та Іраном претендував на лідерські позиції на Близькому Сході. Для цього існують не лише економічні та демографічні передумови (80 млн. населення), але й історико-культурні традиції. Ще в 19 ст. за правління єгипетських хедивів з династії Мухаммеда Алі Єгипет здобув статус фактичного партнера Стамбула в Османській імперії, проводив експансію в Аравії та Судані. Каїр посилює функцію інтелектуального центру як традиційного сунізму, так і модернізаційних вчень, авторитет Університету Аль-Азхар досі домінантний у мусульманському світі.

Абдула-Фатаха ас-Сісі

Абдула-Фатаха ас-Сісі

Нестабільність навколо (Сирія, Судан, Чад), нездатність контролювати власну територію (діяльність ісламістів на Синайському півострові, де можливості єгипетської армії обмежені угодами з Ізраїлем щодо демілітаризації району) заважає Каїру потужно впливати на політику навколишніх держав. Але наявні ресурси та геополітичне розташування неминуче вводить країну у коло претендентів на регіональне лідерство.

Та велика проблема країни – у слабкій легітимності режиму військових офіцерів, що здійснили державний переворотю. Правлячий режим генерала Абдула-Фатаха ас-Сісі не користується значною підтримкою громадськості, застосовує масові репресії проти прихильників ісламістів та ліберальних опозиціонерів.

На даний момент Сісі намагається проводити багатовекторну політику, щоб задовільнити кілька центрів впливу – навіть Росію та Іран (позиці щодо сирійського питання найбільш поблажлива щодо Башара Асада на фоні інших сунітських держав регіону). На жаль, така позиція обмежує можливості української дипломатії суто економічним сектором, оскільки Каїр не бажає йти на активне опонування політиці Москви. Однак ослаблення Росії та невирішеність сирійського питання змушує режим дистанціюватись від Кремля, задля посилення позицій в регіоні та реноме в сунітському світі, що осуджує московську агресію в Сирії.

Характерний приклад – єгипетська армія взяла участь у військових навчаннях “Грім півночі”, що проводяться у Саудівській Аравії (і фактично формують військово-політичний альянс, спрямований проти шиїтів). Сісі не з може більше сидіти на двох стільцях.  Треба реагувати на події в Лівії (анклав Ісламської держави), на Синаї – а для цього необхідно миритись з більшістю суннітів, що поки не надто радикальні. Навряд чи військовим вдасться довго сидіти на двох стільцях. Українським дипломатам варто користати, посилюючи не лише економічну, а й соціо-гуманітарну присутність Києва.

Оскільки Єгипет – ключовий партнер в північно-східній Африці, слід сприяти позитивному реноме нашої держави перед урядом і Єгиптом. Один з можливих методів – миротворча діяльність у регіоні для стабілізації ситуації в сусідніх з Єгиптом країнах. Важливо продовжувати торгівлю зброєю з офіційним Каїром. Однак слід всіляко дистанціюватись від репресивних ідей Сісі, оскільки військовий режим імовірно недовго залишиться при владі, слід очікувати чергової революції та приходу до влади поміркованих ісламістів. Закріплені позиції в Єгипті дозволять активно просувати економічні та політичні інтереси в інших країнах регіону – Лівії, Чаді, Судані, – сприяти посиленню впливу в ще одній ключовій державі – Ефіопії.

Юрій Олійник

Поділитися в соцмережах:


Related Post