Міністерство економічного розвитку та торгівлі України планує провести торгівел 2018 року. За словами заступника міністра економіки України-торгівельного представника Наталії Микольської, через надзвичайно високий темпи зростання кількості споживачів та досить низькі темпи розвитку виробництва, Гана та Нігерія є одними з найперспективніших ринків збуту для українських товарів. Українські урядовці та бізнесмени проведуть зустрічі з урядовцями Нігерії та Гани та представниками торгівельно-промислових палат нігерійських міст Абуджа та Лагос, вивчаючи умови ведення економічної діяльності в регіоні.

Українська дипломатія поступово, хоч і невеликими кроками, укріплює присутність на континенті, зосередившись на підтримці торгівельної експансії. Зокрема минулого року потужна делегація відвідувала Кенію та Танзанію. Тепер же увага присвячена Нігерії та Гані – найбільш розвинутим державами Західної Африки, флагманам міждержавного утворення ECOWAS. Варто згадати – Нігерія це один з трьох ключових торгівельних партнерів України, поряд з Кенією та ПАР. В той же час вже більше року, як Україна здобула статус асоційованого члена при ECOWAS, та представницькі функції виконує наш посол в Абуджі.

З Ганою в нас слабші стосунки, але це одна з небагатьох історично стабільних держав, де з кінця 1950-х років зберігається мир, і хоча уповільнене, проте продовжується економічне зростання. Інші держави Африки поступово відбудовуються після тривалих воєн.

Тому вже зараз Києву варто не обмежуватись фокусуванням на окремих державах – традиційних партнерах, а шукати можливостей інвестування в нові точки зростання. З часом вони врівноважать, майже напевно, роль Гани (зокрема особливо помітний ріст економіки у Буркіна-Фасо).

До речі, ряд внутрішньо слабких держав у прибережному поясі вздовж Атлантичного океану відомий для українців передусім громадянськими війнами, в припиненні яких брали участь миротворці ООН, серед яких українські контингенти. Особливо слід відзначити місії до Ліберії та Кот-д-Івуару на початку 2000-х. Цей фактор створив мінімальне, але існуюче позитивне реноме України, яке можна використовувати, розвиваючи співробітництво саме з вищезгаданими країнами внутрішнього поясу ECOWAS. Останніми роками в Африці спостерігається чергова хвиля демократичних революцій, спрямованих проти старих автократів. Це помітно і в нашому регіоні. Тому можна очікувати певної стабілізації та розвитку, а отже і вигоди для політичного впливу Києва. Якщо звісно регіон знову не звалиться у хаос внутрішніх конфліктів, що теж можливо.

З іншого боку, Нігерія через велике населення (150 млн) та найбільшу територію залишиться безумовним лідером, однак в найближчі роки на цю державу чекає стагнація і внутрішні конфлікти. Останні вже почались. Тоді як на півночі активність Боко Харам минулого року вдалось обмежити, зараз існує ризик доєднання бойовиків ІДІЛ з Сирії, де халіфат був майже розгромлений. Проте в результаті максимального поширення ісламістів протягом кількох років виникли потоки біженців, що сильно дестабілізували ситуацію на кордонах з Чадом та Нігером. У слабкості держави та катастрофах звинувачують центральну владу. Тим більше, що населення відкрито сумнівається в дієздатності хворого президента – представника Півночі (Мухаммада Бухарі). З іншого боку, все більше активізуються племінні ополчення в районі Дельти Нігера, відроджуютья ідеї сепаратизму та держави Біафра.

Ці конфлікти загострюватимуться з падінням ціни на нафту, яке тривтаиме найближчими роками в контексті сланцевої революції, яку підтримує Дональд Трамп. Відповідно племінні ополчення більш різко претендуватимуть на доходи з нафтових родовищ, аби зберегти потік ресурсів. Але центральний уряд втратить більше – бо більшість нігерійського бюджету розрахована на доходи від експорту нафти. Отже, боротьба за ресурси зменшить потенційний пиріг прибутків, що змушує різні групи еліти загострювати протистояння між собою. Цей песимістичний варіант найбільш ймовірний з огляду на історичний досвід багатьох держав світу, що переживали потужні економічні кризи. Звісно, врівноважена політика влади, дотримання балансу інетерсів може затримати деструктивні процеси. Але слабкість нинішнього Президента, невирішення радикальних протиріч між північю та півднем дозволяє дати оптимістичному варіанту менше шансів.

Хоча стратегічно в антиросійському плані для Києва вигідне падіння цін, в конкретному регіоні ми ризикуємо втратити головного партнера, а також гаранта відносної стабільності і давнього союзника Великобританії та США. Звісно, існує шанс на стабілізацію після розподілу за релігійним та етнічним принципом державних кордонів, але це забере десятиліття. На даному етапі слід сподіватись на підтримку відносної стабільності в Нігерії (що запорука розвитку ECOWAS). Сподіваємось, що диверсифікація зовнішніз ринків, куди входить розширення торгівлі, зокрема, з Україною та іншими менш традиційними партнерами, внесе певну лепту в стабілізації ситуації.

 Юрій Олійник

Поділитися в соцмережах:


Related Post