В світі існують війни, про які мало говорять та пишуть ЗМІ, хоча вони можуть тривати вже три десятиліття. Одна з таких – війна в південно-західному регіоні Сенегалу Казаманс. Тут є свої сепаратисти, мирні переговори, мінні поля, взаємні звинувачення. Переклад статті OZY.

Війну надзвичайно легко розпочати, проте неймовірно складно закінчити. Візьмемо до прикладу Афганістан: те що мало хутко завершитися за схемою «одна нога тут, а друга там» тривало протягом 14 років. В’єтнам став часом двох десятиліть щоденних підрахунків людських втрат. А чи чули ви коли-небудь про війну, що триває 33 роки? Певне напруження від спроби згадати…

Добре, саме стільки тягнеться громадянська війна у Сенегалі. Багато людей навіть не здогадуються про збройний конфлікт, що перебігає у цій країні. Казаманс – це наймовчазніший, нерегулярний та найбільш розтягнутий в часі громадянський конфлікт сучасності.

Мапа Сенегалу та Казаманс

Мапа Сенегалу та Казаманс

Про військові дії між сепаратистами Південного регіону Казаманс та армією центрального уряду відомо мало. Жан-Клод Мару, експерт з питань Казамансу та директор паризької Школи поглибленого вивчення суспільних наук, стверджує, що сенегальські державники «зробили вибір на користь заморожування конфлікту». Це означає стратегію послаблення сепаратистів у будь-який спосіб без ведення переговорів, але й без їх остаточного військового розгрому.

Громада регіону Казаманс, значною мірою відокремлена від решти країни річкою Гамбія, давно відчуває себе позбавленою політичних прав з боку урядовців у Дакарі. Мешканці Півдня Сенегалу, переважно християни та анімісти, звинувачують людей на Півночі, які в основному є мусульманами та належать до різноманітних етнічних груп, в експлуатації ресурсів їх краю без найменшого задоволення їхніх потреб.  Проблеми розпочалися у 1982 році, коли були заарештовані лідери руху за незалежність Казамансу. Було запущено механізм перманентного насильства, що тільки посилювалося на протязі наступних років.

Повстанці Касаманси

Повстанці Касаманси

До 1990-х років війна у Казамансі була очевидною: із сотнями загиблих та тисячами біженців. За оцінками Верховного комісару ООН у справах біженців, кількість внутрішніх переселенців досягла 40 тис осіб, а ще 13 тис людей втекли до сусідніх держав Гвінеї-Бісау та Гамбії. Обидві сторони в 2000 році уклали перемир’я, але воно було порушене вже через два роки. Щоправда, з тих пір все більш-менш заспокоїлося.

Мартін Еванс, конфліктолог та старший викладач з питань міжнародного розвитку в Університеті Честеру зазначає, що протягом останнього десятиліття підтримка сепаратистам зменшилася, отже ресурси заколотників є значною мірою обмеженими.

Незважаючи на це, ще трапляються поодинокі акти насильства, а повстанські групи вчиняють кримінальні дії, такі як викрадання автомобілів та пограбування на вулицях. У випадку конфлікту у Казамансі, як і багатьох війнах, цивільне населення страждає найбільше. Окрім кримінальних загроз, породжених діями бойовиків, регіон рясніє мінними полями. За оцінками Національного центру з розмінування у Сенегалі, ці смертоносні «сувеніри» з 1990-х вже коштували втратою кінцівок й смертями понад 1000 осіб та завдають неабиякої економічної шкоди регіону.

Розмінування в Касамансі

Розмінування в Касамансі

Президент Сенегалу Меккі Саль, який прийшов до влади у 2012 році, обіцяв що стабілізація Півдня країни є одним з його найбільших пріоритетів. У Римі за посередництва християнських груп та американських дипломатів проходять переговори уряду Сенегалу та фракцією Руху демократичних сил Казамансу на чолі з Саліфом Садіо.

Як не дивно, мирні переговори можуть стати каталізатором нового збройного протистояння у Казамансі. Жан-Клод Мару вказує, що інші збройні групи, які не включені у переговорний процес, можуть відновити військові дії через побоювання ігнорування їх існування.

Кажете ніякого насильства…

Переклав Олександр Мішин

Довідка

Казаманс– регіон, майже анклав, на південному-заході Сенегалу, населений етносами діола, мандинго, пулаар, волоф, баланте. Площа Казамансудорівнює 29.000 кв.км (15% площі Сенегалу). Регіон дає до 50% виробництва рису, кукурудзи та бавовни Сенегалу. Регіон має значні ресурси цінної деревини та плантації горіхів кеш’ю. Адміністративний центр – м.Зінгішор.

Діола (Joola) – етнос, що складає 30% населення Казамансу, переважно сповідує християнство, тоді як інші етнічні групи Казамансу – баланте та мандінка – іслам. Чисельність діолау Сенегалі складає до 500 тис. осіб. Діола вирізняються специфічною формою організації громади, для якої характерне поширення самоврядування до найменьших адміністративних структур, очолюваних алоенба – кланові лідери.

Рух демократичних сил Казамансу (РДСК)–сепаратистський рух у сенегальському регіоні Казаманс, що був створений у 1982 році переважно вихідцями з етносу діола. Військове крило РДСК було сформоване у 1985 р. та отримало назву «Атіка» («воїни» мовою діола). До 1999 р. РДСК отримувало військову підтримку з боку президента Гвінеї-Бісау ЖоаоБернардоВієйри. Одним з основних джерел фінансування Руху є наркоторгівля, зокрема реалізація марихуани, що вирощується у Казамансі на Північ Сенегалу та до Гамбії. В даний час РДСК розпався на низку фракцій, найбільшими з поміж яких є група СаліфаСадіо, що діє у прикордонні з Гвінеєю-Бісау та фракція МагнеДієме на півночі Казамансу.

Огюстен ДіамакунСенгор (1928-2007) – католицький аббат, лідер сепаратистів Казамансу та їх ідеолог. Уклав мирну угоду з урядом Сенегалу у 2004 р., і цим завершив війну. Після його смерті через боротьбу за владу між сепаратистами конфлікт у Казамансі спалахнув з новою силою.

Оригінал: OZY – Laura Secorun Palet Casamance: West Africa’s Smallest (but Longest) War, 07/12/2015

Поділитися в соцмережах:


Related Post