Африка продовжує рухатися в напрямку капіталізму, але цей рух нерівномірний. Яскравим прикладом тут є Ботсвана, яка змогла копіювати і підтримувати ліберальні інституції, відмовитися від переносу племінних суперечностей у політику, переглянула фактор власного колоніального минулого, зреклася язичницьких вірувань, і все це заради економічного зростання.

Більшість етносів чи народів на тривалому проміжку свого існування створюють специфічні інституції. Інститут – це стійка конфігурація поведімки, форма вираження культури. Інститут існує у двох формах: інклюзивний (той, який враховує інтереси більшості) та екстрактивний (той, який дискримінує більшість). Ботсвана змогла сформувати інклюзивні інститути, що допомогло їй здійснити буст на шляху до капіталізації власної економіки.

Але, що які стартові позиції стояли перед народом Ботсвани на шляху до таких перетворень?

Наприкінці ХІХ ст. на території, приблизно окресленої кордонами сучаної Ботсвани, проживали племінні етноси тсвана, які представляли собою союз племен під керівництвом трьох вождів, з-посеред якого також обирали тимчасового короля союзу племен. Цей союз успішно протистояв зовнішнім загрозам з боку тропічно-африканських трайбів (племен). З плином часу влада почала зосереждуватися в середині одного бантуанського плем’я, що належав до народу тсвана. Вожді цього племені відвідали Лондон і попросили британських монархів заснувати на своїх територіях колонію, розраховуючи на те, що імперія піде на поступки і залишить вождям частину їх влади. Так, у 1885 р. було засноване британське колоніальне утворення Бечуаналенд, де форма управління була більше схожа на протекторську, ніж на колонізаторську. Влада вождів була збережена. Ця подія відіграла вирішальну роль у 1966 р., коли країні надали можливість проголосити незалежність. В результаті за провладне кермо стали нащадки вождів Сенгора і Кхама.

Принагідно, що і сьогоднішній президент країни Ян Кхама, який успадкував племінну владу від свого батька Серетсе Кхама.

В результаті Ботсвана увійшла до списку країн південної Африки, які в найкоротші терміни змогли отримати незалежність.

Ботсвана, як і переважна більшість африканських країн, копіювала або  переймала досвід політичної організації европейських держав. Країна  за формою правління є президентською республікою, голова держави – президент. Державний устрій – унітарна держава. Законодавча влада – у президента і Національної Асамблеї, виконавча – в уряду на чолі із президентом. «Біле» населення в новоутвореній країні складало лише 2%, тож повнота влади зосередилася в руках національних представників, які ще до проголошення незалежності змогли отримати освіту в колоніальній метрополії.

Ботсвана більш-менш була готова до передачі під керівництво національних еліт, а племінний характер управлінського інституту народу тсвана стає додатковим поштовхом для формування інклюзивного політичного інституту на зразок европейського.

Габороне, столиця Ботсвани

Розвиток

Економіка Ботсвани з початку 60-х р. ХХ ст. мала екстенсивний характер, вагому частку ВВП країни складало сільське господарство. Проте підтримка шляху розвитку інклюзивних інституцій та підвищення правового індексу країни робили її привабливою для іноземних інвесторів. Варто погодитися з тим, що усі інвестиції в основному йшли на будівництво підприємств з видобутку готової сировини, особливо розвивалася гірничовидобувна галузь та пошук джерел кольорових металів. Мінімальний податковий тиск, дешева робоча сила (для підприємця) та сприятливі для ведення туристичного бізнесу кліматичні умови поступово стимулювали здійснювати прямі закордонні інвестиції. Як результат – на сьогоднішній день показник ВВП на душу населення складає трохи більше $6610. За даними світового фінансово-економічного показника організації Doing Business, Ботсвана в найближчі роки буде демонструвати постійний ріст власної економіки.

Керівництво країни усі гроші отримані з торгівлі продукцією сільського господарства вкладало у розвиток національних підприємств із видобування сировини. Частка сільського господарства в економіці Ботсвани зменшилася до 3-4%. Важливими торговими партнерами країни залишається Европейський союз і ПАР, куди місцеве населення не гребує відїжджати на підзаробітки, що також стимулює фінансові притоки валюти в Ботсвану.

Окремо варто торкнутися питання ролі, яку зіграв культурний фактор для Ботсвани. Не дивлячись на те, що основна маса населення країни сповідує численні форми місцевих вірувань – 70%, в Ботсвані приблизно 20% громадян є протестантами, а 4% католиками. Поширення християнства, зокрема протестантизму, продовжує позитивно впливати на зростання добробуту людей, їх духовного збагачення та формування світського образу мислення. Толерантне відношення керівництва країни до різноманітних культів лише допомагає християнству здійснювати культурне просвітництво, що підтверждується збільшенням прихожан в протестантські церкви у Ботсвані. Відповідно, усе це допомагає Ботсвані стати справжньою капіталістичною країною.

Трибалізм

Варто згадати і про фактор трибалізму, частково притаманному для Ботсвани. Трибалізм – це особлива форма взаємин між членами африканських племен, це прагнення «своїх» притоставити себе «чужим». Для африканських племен це абсолютно нормально, що коли хто-небудь з їхнього племені піднімається по соціальній драбині, а краще стає важливою політичною чи військовою фігурою, то він зобов’язаний тягнути всіх своїх «земляків» за собою. В результаті складається ситуація, коли найбільш вагомі посадами міністрів та чиновників займають абсолютно неосвічені і некомпетентні люди, проте вони «свої». В результаті складається щось на кшталт патронажно-клієнтських взаємовідносин, який відомий нам з давньоримських часів. В основному це і є той прошарок населення, точніше кажучи, племені, який активно займається агітацією та підтримкою свого патрона. Власне, завдяки вмінню африканського правителя відшукати компроміс серед безлічі різних племінних та етнічних груп, які часто представляють собою схожість політичної партії, і забезпечується тривалість перебування у владі.

Для Ботсвани трибалізм також є характерною особливістю, але у м’якшій її формі. Наприклад, в країні функціонує однопалатний парламент, де переважна більшість представників є прихильниками пропрезидентського клану тсвана. Економічні успіхи ж поступово нарождують в країні, так званий середній прошарок населення, на який влада буде намагатися опиратися. Фактор трибалізму в таких умовах стає «невидимим». Проте навіть Ян Кхама не бажає зовсім відмовлятися від тсвана, а прагне тримати трибалізм в обмежених законом рамках.

Таким чином, розвиненість та характер інклюзивних інституцій в Ботсвані визначатимуть рівень її економічного розвитку. Країна знаходиться на завершальній стадії перехідної економіки, а її позиції в економічних рейтингаї будуть стимулювати сусідні африканські країні переймати її досвід у реформуванні власних інституцій.

Роман Спірідонов, студент історичного факультету ім. Драгоманова

Поділитися в соцмережах:


Related Post