Статті
П’ятирічний президентський термін Сиріла Рамафоси: перші кроки та щедрі обіцянки для «другої економіки Африки»

В травні у Південно-Африканській Республіці відбулися загальні вибори. Попри сумніви та скептицизм правлячій партії – Африканському Національному Конгресу (АНК) вдалося отримати  перемогу. А це означає, що наступні 5 років країною керуватиме Матамела Сиріл Рамафоса, який уже очолював ПАР трохи більше року після відставки у 2018 році Джейкоба Зуми.

Президент ПАР Сіріл Рамафоса та віце-президент Девід Мабуза / світлина Reuters

Головна обіцянка президента під час передвиборчої гонки звучала як «позбавити АНК поганих і девіантних тенденцій та усунути від влади тих, хто має намір наповнити» власні кишені. Та цю амбітну мету буде складно виконати.

Насамперед, через поляризованість АНК.

Партія залишається глибоко розділеною після відставки Зуми, дехто з союзників якого, попри причетність до скандалів, продовжує займати політичні посади. Після свого вступу на посаду в 2017 Рамафоса звільнив декілька особливо прихильних до Зуми міністрів і це лише посилило кризу.

АНК останніми роками зазнає нищівної критики через корупційні скандали, що відображається у рейтингу партії: на цьогорічних виборах за неї віддали голоси 57,5% виборців і це найнижчий показник з 1994 року.

Рамафоса сприймається населенням як шанс для перетворення країни та очищення влади, не в останню чергу через те, що він був близькою довіреною особою Нельсона Мандели. З іншим представником партія, ймовірно, не отримала б більше 40% голосів на виборах.

Для перетворення країни потрібні однаково воля президента та парламенту, тому чи не обернеться криза в АНК спробою вставляти палки в колеса Рамафосі, особливо щодо питання покарання винних у корупційних скандалах посадовців – залишається гострим питанням. Тільки швидкі, кількісні успіхи допоможуть президенту та його уряду зупинити політичну ерозію.

Внутрішній розвиток країни потребує критичних змін. Рівень безробіття залишається високим, зростання економіки у 2018  було на рівні 0,75 %. ПАР є однією з найбільш нерівних країн у світі з непропорційним багатством у руках білої меншості, що створює значну напругу в населенні з огляду на історичне минуле, та піднімає питання землеволодіння.

Прибічник АНК / світлина CSE

У зверненні до інвесторів Рамафоса намагався розвіяти побоювання, що уряд буде експропріювати приватні землі, пробуючи не відлякати бажаючих інвестувати в економіку країни. До слова, останнім у ПАР дуже раді – для перетворення країни Рамафоса пообіцяв залучити $ 100 млрд. інвестицій протягом п’яти років.

Першим кроком у цьому напрямку має бути створення законодавства щодо ресурсної сфери, роз’яснення питань інтелектуальної власності та балансу в наймі місцевих та іноземних фахівців. Президент також обіцяє вирішити візові проблеми, сприяти розвитку туристичної індустрії та надати необхідні навички місцевому бізнесу.

Кризовий стан енергетичної компанії Eskom в даний час є вагомим ризиком для економіки Південної Африки. Компанія є найбільшим постачальником електроенергії – 95% всієї електроенергії ПАР та 45% загальноафриканського споживання. Eskom знаходиться в кризі через навантаження та старе обладнання, критично потребуючи модернізації. Значна частина економічного майбутнього країни залежить від урядового вирішення цієї проблеми.

Та попри все це, найбільш ранній барометр готовності Рамафоси до змін – новий уряд. І на цьому шляху вже є попередні успіхи.

Склад нового уряду ПАР / інфографіка EWN

Новий уряд прийняв присягу наприкінці травня – його чисельність було скорочено з 36 до 28 осіб, половина з яких – вперше в історії країни – жінки.

Таке рішення Рамафоса обґрунтував як спробу зменшити роздутий уряд, пожвавити економіку і забезпечити обережність у використанні державних коштів, разом з тим створюючи команду лідерів, які б сприяли майбутньому країни.

Опоненти віднеслися до такого рішення президента насторожено, заявляючи, що це – не більше ніж популізм, адже попри половину жінок в уряді, цей крок не забезпечує «свіжу кров» у владі, адже чимало політикинь вже багато років при владі.

Наприклад, Нкосазана Дламіні-Зума, 70-тирічна дружина колишнього президента ПАР, є однією з найпотужніших політикинь Південної Африки і обіймає посади у різних міністерствах з 1994 року. Зараз вона – на посаді міністра кооперативного управління.

Нкосонзана Дламіні-Зума / світлина VoA

Токо Дідіза обійматиме пост міністра сільського господарства наступні роки,  хоча вона була на цій посаді протягом 8-ми років президенства Табо Мбекі.

Натомість країна потребує молодих та прогресивних експерток та активісток у органах державної влади.

Новий кабінет – це спроба поступових змін в ПАР і вона розчаровує тих, хто сподівається на драматичний та швидкий сценарій, і це – типовий підхід для Рамафоси як управлінця. Президенту доводитиметься лавірувати між різними групами всередині партії, створюючи хиткі союзи задля прийняття важливих рішень.

З даним урядом йому вдалося досягти мінімального компромісу. Попри скептицизм, цей уряд за умови поступальної роботи має шанс на повернення країни до епохи інвестиційно привабливої економіки.

Автор: Марта Олійник-Дьомочко, кандидат політичних наук, виконавчий директор Global Ukraine Foundation

Related Post

Leave a comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *