Статті
Останні події в Нігерії – загроза президентським виборам?

25 січня президент Нігерії Мухаммаду Бухарі призупинив повноваження голови Верховного суду Нігерії  Вальтера Самуеля Нкану Онногена і призначив на його місце Ібрагіма Танко Мухаммада. Президент Бухарі, за його словами, діяв згідно з наказом Code of Conduct Tribunal (Трибуналу про норми поведінки).

10 січня судді були висунуті звинувачення у володінні рахунками, які не були ним задекларовані, та підозрілих фінансових операціях із залученням цих рахунків. Судовий процес розпочався 14 січня 2019 року, проте засідання переносилося кілька разів через процедурні порушення. Останнє слухання було призначено на 22 січня 2019 року, але Онноген не зміг з’явитися в суді. 28 січня 2019 року розгляд справи був відкладений на невизначений термін.

Після відсторонення судді країною прокотився ряд мітингів: одні – проти, а інші – на підтримку рішення президента.

Проте відсторонення викликало обурення не лише місцевих організацій, а й міжнародної спільноти. Причина – у перевищенні президентом повноважень, підриві принципів конституції та верховенства права та можливій спробі зірвати майбутні президентські вибори, що мають відбутися 16 лютого.

Голова Верховного Суду Нігерії Вальтер Онноген / світлина Twitter/Presidency

Президент Бухарі не дотримувався положень конституції щодо усунення головного судді. Згідно законодавства країни, є два способи зняти голову Верховного Суду з посади:

  1. Президент подає скаргу до Сенату і отримує схвалення двох третин його членів. 
  2. Національна судова рада може вимагати звільнення судді від президента.

В даному випадку жоден з цих шляхів не був використаний.

Неправдиві дані про майно компрометують судову систему Нігерії, ще більше погіршує ситуацію намагання колишнього верховного судді запобігти розслідуванню. Та навіть такі дії не дають президенту можливість для маневру, який він здійснив.

Це був перший випадок, коли глава держави звільнив головного суддю з 1975 року, коли країна перебувала під військовим правлінням. Нігерійська конституція передбачає принцип балансу гілок влади, а крок президента – є прямим порушенням цього принципу та спробою узурпації влади.

Та ключовим у цьому всьому є навіть не неправомірні дії президента, а те, що Верховний Суд Нігерії має первинну юрисдикцію і останнє слово у справах, пов’язаних з петиціями на виборах.

Діючий президент Нігерії Мухаммаду Бухарі / світлина Guardian.ng

Такий крок президента розглядається як спроба отримати певну перевагу, якщо діло дійде до оскарження виборів у суді. А Нігерія має історію фальсифікацій виборів, результати яких  оскаржувалися в судах.

Діючий президент Нігерії Мухаммаду Бухарі змагатиметься за другий термін, його основний конкурент –  Атіку Абубакар, заможний бізнесмен і колишній віце-президент Нігерії.

Атіку Абубакар уже засудив дії президента, звинувативши його в «виконавчому беззаконні» та створенні жахливого прецеденту.

Представник опозиції, колишній віце-президент Нігерії Атіку Абубакар / світлина з офіційного сайту політика

Прибічники президента намагаються виправдати такий крок. Першим аргументом є необхідність реалізовувати задекларований чинною адміністрацією пріоритет боротьби з корупцією. А другим – те, що президент не усунув суддю з посади, а лиш призупинив його повноваження, а значить норми законодавства він не порушив.

Мухаммаду Бухарі 76 років, він очолював країну з 1983 по 1985 рік, після військового перевороту в країні. Бухарі був повалений в результаті ще одного державного перевороту під керівництвом генерала Ібрагіма Бабангіда 27 серпня 1985. Він був першим опозиційним політиком, який у 2015 році здобув перемогу на виборах з часу 1960-х років, тобто від здобуття країною незалежності.

Дії президента уже засудили США та ЄС, класифікуючи цей крок як пряму загрозу вільним справедливим та прозорим виборам.

Події ставлять країну на поріг конституційної кризи, що є загрозливою перспективою, особливо для Нігерії, де вибори 16 лютого – друга послідовна спроба законно передати владу в країні.

Нігерія – найбільш густозаселена країна Африки, на її території видобувається найбільше нафти, проте країна є яскравим прикладом жертви «ресурсного прокляття». 53% населення проживає за межею бідності.

Крім того, країна роками страждає від діяльності терористичного угруповання Боко Харам (лише минулого тижня від їхнього теракту загинуло 60 осіб). Всередині країни існує протистояння між мусульманами та християнами, яке характеризується періодичними збройними сутичками та людськими жертвами.

Різноманітне населення Нігерії включає християнські, мусульманські та інші релігійні громади. Конституція країни офіційно забороняє державну релігію та релігійну дискримінацію; проте релігійна ідентичність залишається джерелом політичної мобілізації та напруги.

Призначення Ібрагіма Танко Мухаммада як діючого голови Верховного Суду ще більше поглибило етно-релігійні підозри, які переслідували цю адміністрацію з самого початку.

Мухаммаду Бухарі родом з півночі Нігерії, з арабського племені фульбе, в той час, як Онноген походив із  християнського півдня. Вони очільник Верховного Суду також родом із мусульманської півночі.

Судді нігерійського Верховного суду / світлина Reuters

Найбільше обурення діями президента висловлюють юристи, представники християнських організацій та National Christian Elders Forum. Вони вбачають у цьому спробу президента та «ісламістської общини» узурпувати владу в країні.

Враховуючи характер обвинувачень проти  Вальтера Онногена найбільш логічним розвязанням було б самому судді подати у відставку. За цих умов, Національна судова рада країни змогла б висунути нового очільника Верховного суду.

Проте даний варіант виглядає сумнівним у плані реалізації. А те, чи справді дії президента мали своїм підґрунтям бажання утримати владу будь-якою ціною ми зможемо побачити уже за кілька тижнів.

Автор: Марта Олійник-Дьомочко, кандидат політичних наук, виконавчий директор Global Ukraine Foundation

Related Post

Leave a comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *