Статті
Економічний Форум Росія-Африка: політичні засади для подальшої співпраці

23-24 жовтня у російському місті Сочі відбувся І Економічний Форум Росія-Африка. У події за два дні взяли участь понад 10 000 учасників, були представники всіх 54 країн Африки.

За два дні на Форумі було підписано понад 50 угод на суму  більш ніж 800 мільярдів рублів. Африканські країни отримали понад 300 пропозицій співпраці в сферах медицини, інвестицій, енергетики, інфраструктури. В Сочі пройшло більше 35 офіційних заходів, а всього зустрічей було понад 1500.

Захід був сигналом про готовність Росії активно включитися в «битву за Африку», яку ведуть провідні гравці міжнародних відносин.

Африка – континент багатий на природні ресурси, має значний «політичний потенціал» в контексті голосування у міжнародних організаціях і готовий до співпраці з багатьма країнами, що робить його «ласим шматком» для США, Китаю, Європейського Союзу, Індії, Японії.

Стосовно безпосередніх результатів заходу, то домовленості досягнуті у військовій, економічній, гірничо-видобувній, енергетичній, інфраструктурній, освітньо-науковій сферах. Опис безпосередніх угод у кожній сфері наведено тут. В даному матеріалі мова піде про політичні аспекти та засади, закладені Форумом для подальшої співпраці.

Хоча Форум і проходив з основним акцентом на економічному розвитку співпраці, проте він став засобом сприяння досягнення основної мети Росії в Африці, яка полягає у політичному впливі, досягнутому завдяки контролю над природними ресурсами та військовій підтримці.

Такий захід – лише початок, адже закріплено було положення про проведення схожого заходу кожні 3 роки. Наступний, за ініціативою ефіопського прем’єра Абія Ахмеда Алі, може відбутися у Ефіопії. Щороку відбуватимуться консультації на рівні міністрів.

Під час Форуму були закладені основи для співпраці не лише на двосторонньому рівні: були підписані меморандуми про взаєморозуміння та співпрацю між урядом Росії і Африканським союзом, Євразійською економічною комісією і комісією Африканського союзу.

Заяви Росії про допомогу Алжиру та Судану в нормалізації ситуації в цих країнах, а також договори між Міжнародним агентством суверенного розвитку (IASD) з урядами Нігеру Гвінеї, ДРК щодо консультацій та розвитку можна розцінювати як готовність Росії до інтенсифікації політичної участі в регіоні.

Найбільш цікавою в цьому контексті є підсумкова декларація, яка окрім загальних фраз про підтримку Статуту ООН, розширення співпраці офіційної та неофіційної, інтенсифікації контактів в рамках ООН, БРІКС та інших міжнародних форумів, спільних зусиль щодо тероризму та екстремізму, інтенсифікації торгового обороту,  містить кілька цікавих положень. Наприклад:

  1. «розвивати рівноправний діалог з урахуванням інтересів Російської Федерації і африканських держав на основі багатостороннього міжнародного порядку»;
  2. «координувати зусилля, спрямовані на реформування ООН, в тому числі Ради Безпеки, а також на підвищення потенціалу ООН в цілях протидії існуючим та новим глобальним викликам і загрозам»;
  3. «зміцнювати глобальне управління, розглянути питання про реформування Ради Безпеки ООН з урахуванням геополітичних реалій і з метою надання їй більш представницького характеру шляхом забезпечення широкої участі африканських держав»;
  4. «продовжувати підвищувати рівень контактів і координації між Росією і непостійними членами Ради Безпеки ООН з числа африканських держав з метою спільного просування загальних інтересів»;
  5. «розвивати співробітництво в рамках інших міжнародних організацій, ширше використовувати практику взаємної підтримки під час виборів в їх керівні органи та прийнятті рішень з питань, що мають особливе значення для Російської Федерації і африканських держав»;
  6. «активізувати російсько-африканські міжпарламентські контакти, координувати зусилля з метою прийняття позитивних для Російської Федерації і африканських держав рішень і резолюцій в ході міжнародних заходів по парламентській лінії»;
  7. «основою для вирішення конфліктних ситуацій повинен залишатися принцип «африканським проблемам – африканське рішення».

Очевидно, що зазвичай документи такого характеру мають загальні формулювання, проте навіть у цих вибраних репліках можна прослідкувати послідовну тональність – зміцнення багатополярного світового порядку з акцентом на реформуванні Радбезу ООН (згадується двічі!), де, очевидно, Росії буде простіше просувати власні інтереси, заручившись підтримкою ширшого кола країн, в тому числі Африканських.

Як вже неодноразово зазначалося експертами-африканістами, Африканські країни мають значний «політичний капітал» під час голосування у міжнародних організаціях, наприклад, 54 країни Африки – це 25% голосів в Генеральної Асамблеї ООН, що є вдалим ресурсом для пропагування вигідних рішень.

Формулювання «спільне просування загальних інтересів» якнайкраще відображає це прагнення Росії заручитися підтримкою Африканських країн для «протягування» інтересів, формування спільного порядку денного та використання політичного потенціалу країн Африки. Фраза про «багатополярний світоустрій» – теж не просто слова, особливо в контексті заявлених на Форумі необхідності інтенсифікації співпраці з БРІСК та Африканськими країнами.

Та разом з тим в декларації є і заманливі для Африканських країн речі. Наприклад, зазначено принцип «африканським проблемам – африканські рішення», що є таким привабливим саме для Африканських країн, які намагаються уникнути тренду неоколоніалізму.

А також «реформування РБ […]з метою надання їй більш представницького характеру шляхом забезпечення широкої участі африканських держав», що відображає прагнення Африканський країн до представництва в цьому органі не лише в якості непостійних членів. Згадати б хоча виступи президентів Африканських країн на засідання ГенАсамблеї ООН в вересні: президенти Сьєрра Леоне, Анголи, Замбії заявляли досить жорстко про те, що час змінити стару структуру і дати Африці представництво, якого континент заслуговує. І це лише останні яскраві випадки, не враховуючи більш ранні дії та аргументи.

Попри задеклароване «повернення Росії в Африку», деякі експерти (навіть російські) схильні думати, що це все – лише димова завіса для просування тих бізнесів, які вже діють в Африці, більше ознайомча подія, після якої нічого не буде, звична піар-акція. Дійсно, основне питання у тому, як будуть втілюватися всі задекларовані цілі та домовленості?

Незалежно від другої сторони співпраці, Африка не потребує проектів, які використовуватимуть її потенціал, не змінюючи гнітючих проблем континенту.

Це повинні бути проекти, спрямовані на подолання бідності та безробіття, залучення нових технологій, забезпечення сталого розвитку. А формула військової співпраці в обмін на ресурси або політичного використання – не вписується у ці рамки.

Авторка: к.політ.н. Марта Олійник-Дьомочко

Related Post

Leave a comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *