Статті
Вибори у ДР Конго – знак стабільності чи чергової фази конфлікту

У січні в Демократичній Республіці Конго нарешті пройшли президенстькі вибори. Нагадаємо – їх відкладали кілька років, аж доки осінні протести 2017 року не змусили Жозефа Кабілу погодитись не балатуватись на черговий президентський строк (той перебував при владі з 2001 року, після смерті свого батька Лорана-Дезіре, що прийшов до влади збройним шляхом у 1994 році). Напруга була величезною – у кінці грудня під час виборчої кампанії навіть ненадовго відключили мережу “Інтернет” у країні.

Центральний уряд в Кіншасі продовжує слабко контролювати регіони. Особливо це відчутно на сході країни (провінції Північне та Південне Ківу), де майже щороку активізуються чергові повстанські рухи, що підтримуються завдяки експорту рідкоземельних металів та підтримці сусідніх держав – Уганди та Руанди. Згадаймо хоча б березневі події, коли партизани здійснили наліт на місто Мамове, на що змушені були реагували міжнародні сили ООН, серед яких і український гелікоптерний загін.

На півночі країна межує з ще одною failed state – Центральноафриканською Республікою, де продовжується етноконфесійна війна (хоча і на етапі затишшя). Хоча в релігійному плані населення Конго досить неконфліктне (більшість християни, частково анімісти), однак ряд груп з ЦАР використовують територію країни для своїх баз. Як і вихідці з Уганди – Армія Господа (християни), “Альянс демократичних сил” (ADF) – коаліція вихідців з ісламістської групи”Салаф Табліг”. Проти  останніх в листопаді 2018 встигли повоювати в рамках операції Військ ООН “Скорпіон” і українські миротворці, пілоти гелікоптерів Мі-8.

Як бачимо, ДР Конго залишається “слабкою людиною Африки”, і потребує поступового підродження дієспроможної державності. Легітимні вибори – один з ключових моментів, що й викликало таку увагу міжнародної спільноти (передусім західних країн).

Здається новий президент обраний, ним проголошено опозиціонера Фелікса Тшісекеді. За офіційними даними, він здобув понад 7 мільйонів голосів виборців, або ж 39 відсотків. На другому місці – ще один опозиційний депутат, колишній менеджер компанії Exxon Mobil Мартін Фаюлу з 6,4 мільйона голосів. А провладний Еммануель Рамазані Шадарі, якого відкрито  підтримував Жозеф Кабіла, здобув 4,4 мільйона голосів виборців. Однак результати далеко не всіх задовільнили, особливо Фаюлу. Той заявив, що насправді Тшісекеді пов’язаний з кланом Кабіл, і його підтримувала влада, проводячи фальсифікації, особливо у віддалених провінціях. Мартін Фаюлу прямо звинуватив виборчі комісії у фальшуванні результатів. Згодом Верховний Суд став на боці Тшісекеді.

Попри заклики Фаюлу народ масово не вийшов на вулиці. Люди хочуть дати шанс новому президенту, вірять у зміни. Конголезці втомились від воєн. Але  покладені на нового президента завдання видаються досить тяжкими. Країн, в якій проживають десятки народів, що налічують мільйони людей кожен, з різними мовами та культурними установками, слід зшивати після хаосу громадянських воєн дуже обережно.

Не забуваймо , що 60-мільйонна держава з влеичезною територією (друга по розміру на континенті), з обширними запасами як мінералів, так і придатної для сільського господарства землі (включно з вирощуванням технічних культур) – цікава для світових гравців. Деякі фактори не змінилися аж з 1950-х років, коли ще в Бельгійському Конго видобували уран для потреб американської ядерної програми. Це чи не найголовніша причина одночасного втручання США і СРСР, циклу переворотів після проголошення незалежності та ставки CША на підтримку диктатури Мугабе аж до 1994 – щоб зберегти доступ до урану та стабільність.  Зараз більше значення мають поклади коелтану в районі Великих Озер. але роль урану, інших мінеральних покладів та й просто невідновлюваних ресурсів (як контрабандна слонова кістка) залишається напрочуд великою.

На сьогодні слід відзначити особливу роль Китаю, що все більше вкладається у посилення впливу на Африканському континенті. Кабіла був давнім другом КНР, Пекін інвестував у розвиток місцевої інфраструктури, орендував влеикі земельні ділянки для вирощування як зернових, так і технічних культур для закупівлі для потреб КНР. Але навідміну від сусідніх держав ДР Конго так і не увійшла до одного з таборів – умовно прокитайського чи американо-європейського. Внутрішня нестабільність, присутність військ ООН та підривна активність на східних кордонах не давали Китаю монополізувати вплив, хоча б на рівні сусідніх Замбії чи Анголи.

 

Чи зможе Конго стабілізуватись, укріпити порядок хоча б на більшій частині території? Покаже час, а поки що у конголезців великі надії на нову владу. Стабільність у ДР Конго відкриває величезний неосвоєний ринок для світу, зокрема і Україні, яка себе гарно зарекомендувала перед місцевими в процесі миротворчої місії.

Автор: експерт ЦДА Юрій Олійник

 

Related Post

Leave a comment

Your email address will not be published. Required fields are marked *