Переклади
Чому все, що ви думаєте нібито знаєте про Африку – неправда

Останнім часом міграційна криза ЄС та причини, якими вона викликана, викликають все більше інтересу у вітчизняних ЗМІ. На жаль, часто медіа подають проблеми некоректно і неповно. Головне питання – хто й чому покидає Африку в пошуках кращого життя – потребує переосмислення. Пропонуємо переклад статті відомого англійського африканіста Алекса Перрі, автора таких робіт як “Демократія, що не працює” і “Полювання Боко Харам”. Алекс прожив 15 років у різних країнах Азії та Африки, та має власний, часто несподіваний погляд на стан справ.

В час великої мігрантської кризи в Європі, коли право європейців відмовити в доступі іноземцям роками дозволяє зневажати їхнє право на життя, жоден контекст не буде настільки звичним і настільки фальшивим, як ідея про різницю між поганими та хорошими мігрантами.

Хороші мігранти мають бути біженцями, що втекти від переслідувань та війни й законним шляхом просять європейські країни прийняти їх. (Хоча не від всіх воєн та переслідувань. Останні події концентрують західну увагу на сирійцях, тоді як Ірак, Афганістан, Судан, Сомалі, Еритрея або рохінья з  Мьянми забуті). Погані мігранти – всі інші, ті хто постійно мріє про краще життя, але не стикається з загрозою смерті і прибуває нелегально. Звичайний термін для останніх – економічні мігранти. Ця фраза позначає нібито рій людей, що рухаються у пошуках благ.

В цих міфічних та згубних стереотипах ряд істин замовчуються. Очевидний історичний факт, який африканці часто поспішають нагадати європейцям – те, що більшість багатства Європи здобули економічні мігранти з Європи, що шукали долі в африканських колоніях. І про те, що нинішнє небажання пустити небажаних гостей призводить до виділення сотень мільйонів євро для італійської мафії, що має забезпечити житло та харчування для прибульців у таборах мігрантів. Чи про те, що в багатьох країнах Європи мігранти утримують баланс населення, замінивши місцевих жителів, що попри несприйняття вихідців з найбідніших кутів світу, самі виїжджають за море (для прикладу, близько 4 млн британців живе поза Європою, порівняно з 4,76 млн неєвропейців, що проживають у Сполученому Королівстві).

Найглибша брехня в тому. що економічні мігранти, переважно з Африки, – всі уникають роботи і використовують систему велферу. Щоб перевірити цю ідею, звернімось до парадоксу, згаданого вище – як міграційна криза допомагає італійській мафії. Заборони відкривають шлях для злочинців в умовах, коли закон забороняє, але не накладає відповідальності. Європейська битва з мігрантами підтримує кримінальні синдикати, що заробляють мільйони доларів на переміщеннях людей. Звичайна ціна на подорож з центральної Африки до північної Європи – з Нігерії чи Судану через Сахару, потім Середземне море, а потім до ЄС – коштує $5-10 тис. Контрабандисти, що діють в Лівії, як повідомляє італійська антимафіозна поліція, пропонують різні ціни для різних рівнів обслуговування: швидка або повільна вантажівка через пустелю, вище або нижче палуби через море, або навіть, при максимальній ціні, політ і віза від корумпованого європейського дипломата.

Кенійські сільські хлопці вперше побачили ноутбук. David Mbiyu / Demotix

Кенійські сільські хлопці вперше побачили ноутбук. David Mbiyu / Demotix

Навіть найдешевша подорож вимагає в 10 разів більше, ніж легальна аналогічним транспортом. Дійсно цікаво, як мільйони бідняків можуть таке собі дозволити. В південноєвропейських міграційних центрах більша половина – вихідці з Сирії, Іраку, Афганістану та Еритреї – біженці, зате інша половина – африканці з країн, де немає війни чи масових політичних репресій. Більшість нігерійців, гамбійців та сенегальців, що зібрались у квітні на Сицилії, були молодими представниками середнього класу, що вільно володіють англійською. Значна частина з вищою освітою

Уявіть рішучість та амбіції когось, хто покидає родину та всі зв’язки й платить тисячі доларів за подорож крізь пустелю та море в пошуках мрії. Цей вид мігрантів потрібен кожній країні. Відколи перші люди покинули Африку в пошуках вільних пасовищ, міграція була головним рушійним чинником розвитку. Мігранти – родоначальники, планувальники та будівничі націй. Як і завжди, сьогодні це так. Багато успішних економік світу – як США, Великобританія чи Німеччина, як Сінгапур, Монако чи Дубаї мають значну частину мігрантів.

І загалом, економічна міграція посилює багатство. У світі 230 мільйонів мігрантів. І коли четверть з них біженці, то три четверті – блукачі, такі як високооплачувані митці, банкіри, підприємці й інженери, чи рівнозначно важливі працівники, такі як водії вантажівок, працівники конвеєра чи фермери – і так далі.

Проблема з африканськими мігрантами – у сприйнятті.

Для багатьох європейців суб-сахарська Африка досі є землею голодних дітей, мігранти з якої – лише тягар. Пора побачити іншу правду. Після часів, коли хвороби та рабство залишали Африку великою пустою землею, зараз вона велика та переповнена. В результаті, великі плоди людського прогресу – приватна власність, комунікація та міста стають нормою, і Африка швидко збагачується.

Щорічний економічний ріст континенту (окрім півночі) подвоїв середній світовий дохід з 2003 року і, в більшість років, доходить до половини чи більше світових 10 найбільш швидко зростаючих економік (20% і більше на рік). Мільйони африканців покинули бідність – близько 400 млн вчинять це з 1990 до 2030, згідно прогнозів Світового Банку та ООН. Для прикладу, Замбія, за рахунок мідних покладів та реформ на початку 1990-х, сьогодні стала однією з найбільш урбанізованих країн Африки. Безробіття та криза СНІДу  залишаються важкими проблемами, але економіка диверсифікується за рахунок туризму та послуг. Соціальні індикатори, такі як тривалість життя та дитяча смертність, зменшуються.

Зовнішніх спостерігачів спантеличує ця нова Африка, перевертає майже усі їх встановлені уявлення. Але хто сформував ті ідеї для нас? Ранні дослідники, імперіалісти, колоністи – і, сьогодні, працівники з допомоги проти СНІДу. Іноземна допомога є більше не добродійністю,  але величезним глобальним бізнесом, вартістю $134,8 млн, з яких тільки Африки стосується лише $57.1 млн на рік. І бізнес має допомоги кризі. На конференціях і семінарах в Женеві і Нью-Йорку відмічають нову надію в Африці, порівнюють зі звичними прес-релізами про африканську потребу і роблять висновок, що повідомлення про африканський ріст невиправдані.

Два роки тому на високорівневому форумі з допомоги і розвитку, скликаному офісом генеральського секретаря ООН у Лондоні, мене спитали як дослідника, що пройшов за десятиліття  всю Африку, про захоплюючу нову надію і оптимізм на континенті та про роль допомоги в цьому контексті.

“За наступні 15 років ще 2 мільйони людей покинуть стан бідності”, – розпочав я. “Ніколи більше в людській історії не бачено таких змін протягом малого проміжку часу”.

Та групи з допомоги відкинули  мою думку. Що кінець кінцем з’явилося, було текстом, що напружує проблеми бідності та критичну роль іноземців  у їх вирішенні.

“Ми йдемо разом, тому що 2015 рік – це  можливість для трансформаційної зміни,” каже завершальний текст. “Наша мета – надихнути дії, які укріплять найбільш упосліджених і колективно вирішать причини нерівності, несправедливості, бідності і зміни клімату”.

Тобто, хоча економіки Африки почали стабільне зростання, агенції допомоги продовжують витрачати ресурси на оплату тисяч кампаній з наклейки білбордів і наповнення сторінок газет по світу, повідомляючи нас про найгірші місця на землі. Поза сумнівом, тут багато правди – Еритрея, Демократична Республіка Конго, Зімбабве і, все більше і більше, Південна Африка зав’язають у болоті конфліктів та поганому управлінні, і падіння товарних цін на ресурси перевірить навіть найбільш потужні економіки, такі як багату на нафту Нігерію.

Не можна заперечити, що Африка на сьогодні – дім унікальної нерівності. Доки населення зростає, багато африканців живе на менше ніж $1 на день – і таких близько 400 млн. Та кількість доларових мільйонерів, проте, подвоїлась з початку тисячоліття до 160 тисяч. Полегшуючи майбутнє процвітання континенту, три четверті африканського зростання зараз лежать у неспоживчих сферах  –  таких як послуги, індустрія і технологія.

Добродійні кампанії допомагають замовчувати ці нові елементи. Хоча бідність в Африці зменшується. Розміри допомоги збільшились учетверо за минулих 15 років. Африканське зростання на порядку денному, проте голосно говорять більше про кризу.

Зміни на континенті змушують інший світ переглядати свої відносини. Економічна трансформація піднімає можливість кінця абсолютної бідності. Це передбачає політичні та духовні наслідки. Наприклад, в оцінці свободи. Гроші дають звичайному африканцю засоби відштовхнути кожного, хто прагне її обмежити – будь то власні диктатори, нове покоління релігійних екстремістів чи багаті іноземці, що переконують берегти їхніх жінок, дітей, природне оточення чи сексуальну різноманітність .

Половину століття після одержання африканцями формальної свободи, нарешті гроші дають їм її реальність – і це змінить людство. Відтепер новий африканський наратив більше не буде слабким, але повним ресурсів, та знищить постулат про те, що розвиток – це річ, яку приносить допомога багатих країн. Підприємці – ключ до розвитку, а не лише ситості.

Ця історія достатньо епічна, щоб змінити всі наші думки про Африку, і особливо про африканських мігрантів. Не лише багаті африканці їдуть до багатого світу у таких кількостях, багатий світ теж рухається до Африки в безпрецедентній якості. В 2014 році, коли глобальні інвестиції зросли на 1%, інвестиції в Африку зросли на 65% до $87 млн. На відміну від минулого, більше половини з цих коштів вкладені не лише на видобуток та вивезення природних ресурсів, але на розвиток бізнесу, що працює на внутрішніх африканських ринках. Куди Стеліос Хаджі—Іоанну пішов відкривати нові дешеві авіалінії, покинувши EasyJet? В Африку. Куди Боб Даймонд пішов вкладати в банківську справу. Покинувши Barclays? В Африку. Також прослідкуймо за грошима мільйона китайців. Що більш очевидно підтверджує перспективи африканських змін, ніж масова міграція тужи з країни, що 30 років залишається найбільш розігрітою економікою світу?

Аналогічним чином, певне, європейська міграційна криза  може змінити світову оцінку Африки. Нелегальна міграція, як вже показано, надто дорога справа для бідних африканців. Можна сказати – вони не приходять, бо бідні. Ні, вони емігрують, бо достатньо багаті. І подивіться, наскільки їх багато.

Переклад Юрія Олійника

Стаття опублікована у виданні The National 10 вересня 2015 року.

Related Post