Агресія – окупація – порушення міжнародного права – економічні санкції – зростання міждержавного напруження. У 1935 році фашистська Італія безперешкодно вторглася у Ефіопію. Чому Європа та США ніяк не відреагували на воєнну агресію проти члена Ліги Націй.

Контекст

У розпалі європейської колонізації Африки в останній чверті ХІХ століття Королівство Італія захопило Еритрею та південну частину Сомалі.

Італійці хотіли продовжити військовий успіх в Ефіопії, але виникли проблеми. У 1896 році імператор Абіссінії (арабська назва Ефіопії) Менелік ІІ розбив італійські війська. Поразка стала ляпасом для італійських націоналістів та молодої об’єднаної держави на фоні колоніальних успіхів сусідніх європейських держав. У 1935 році Італія візьме реванш.

Чому Ефіопія

Ефіопія була зручною для нападу:

  • Італія контролювала території на північ на південь від Ефіопії, тому наступати можна було одразу з двох фронтів
  • армія Ефіопії була дуже слабкою
  • Ефіопія була однією з двох незалежних держав на той час на африканському континенті, тому напад не вважався би прямою агресію проти європейських держав

Цілі нападу:

  • підвищити міжнародний авторитет Італії
  • помститися за поразку в кінці ХІХ століття від
  • відволікти населення від внутрішніх економічних проблем

Привід для агресії створити було не важко.

Сутички між італійськими та ефіопськими гарнізонами на кордоні були частими у 1930х роках. В 1928 році підписаний договір між Італією та Ефіопією, що закріплював умовний кордон між італійським Сомалі та Ефіопією. Однак вже у 1930 році італійці збудували невеликий форпост Велвел на спірній території, глибоко зайшовши на територію Ефіопії. У 1934 році ефіопський імператор Селассьє перекинув до Велвелу більше тисячі солдатів, турбуючись про міцність кордонів.

За незрозумілих обставинах між гарнізонами почалася стрілянина. В результаті – 80 вбитих зі сторони Італії, і більше 100 – Ефіопії. Сутична спричинила міжнародний скандал. В Лізі Націй ініціювали розслідування, яке постійно затягувалося і в результаті завершилося нічим.

Дипломатичні ігри

В Європі та США здогадувались про наміри Італії щодо Східної Африки.

США

Посол США в Римі Брекінрідж Лонг з вересня 1934 року попереджав про підготовку до війни. Взимку 1935 року він звітував, що італійські фабрики зброї та важкої техніки працюють день і ніч, а військові з різних міст Італії відправляються в Африку ночами, без зайвого галасу.

Влітку 1935 році президент США Франклін Рузвельт надсилав повідомлення Беніто Муссоліні, в якому просив не починати ніяких воєн, бо це може вплинути на розподіл сил на міжнародній арені. Американський посол в Римі застеріг, що Італію необхідно негайно зупинити від можливості розпалювання війни в Східній Африці

[Якщо Італію не зупинити] проблема триватиме протягом цілого покоління в якості додаткового подразника в європейській політиці і загрози для миру в усьому світі, – сказав посол.

Французька імперія

На початку 1935 року Муссоліні зустрічався з главою МЗС Франції Пьєром Лавалем, де обговорили кордони між африканськими володіннями. Щодо Ефіопії у договорі був вжитий термін «desistment», що перекладається як «відсутність інтересу». Для Італії де факто це означало не заперечення проти інвазії у Ефіопію.

Варто зазначити, Лаваль загравав з Муссоліні, заманюючи його на свою сторону у можливому протистоянні проти нацистської Німеччини (сперечання довкола провінції Ельзас-Лотарингії).

Британська імперія

Британія зайняла жорстку позицію, показуючи Італії, що не варто нападати на Ефіопію, яка була членом Ліги Націй з 1923 року.

У лютому 1935 року Роберт Вансіттарт, постійний заступник міністра Великобританії у закордонних справах, попередив італійського посла Гранді, що агресія проти Ефіопії буде означати ворожість з боку Британії. Це був перший сигнал Британії, але приватний і зовсім непомітний на міжнародній арені.

У травні Ерік Драммонд, посол Великобританії в Римі, повідомив Муссоліні у приватній розмові:

Війна проти Ефіопії може мати тяжкі результати для Ліги і для відносин між нашими двома країнами та світової безпеки

У серпні посол звітував, що британці будуть захищати країни Ліги тільки у кооперації з французами. Для італійців це означало малоймовірність військових дій у відповідь.

Останні спроби британців зупинити Муссоліні у вересні 1935 року:

  • глава МЗС Британії Самуель Хоар сказав, що Британія буде «second to none» захищати країни-члени Ліги
  • позиції флоту у Середземному морі переміщені з Мальти до Александрії
  • Британія пропонує Італії підписати мирний договір, згідно з яким Британія зобов’язувалася допомогти Італії владнати суперечку з Ефіопією.

Трохи подумавши, Муссоліні відхилив цей план.

В інтерв’ю французькому виданню Matin 15 вересня 1935 року Мусоліні сказав:

У нас були щирі та приязні стосунки з британським народом протягом багатьох років, але сьогодні ми вважаємо жахливим, що нація, яка домінує у світі, відмовляє нас від жалюгідної ділянки землі під сонцем Африки. Багато разів я запевняв Британію, що її інтереси в Абиссінії будуть ретельно дотримані…Це не гра у покер…Ми будемо продовжувати наш шлях…Ніколи ви не побачите з нашої сторони ворожого кроку щодо європейських народів. Але якщо хтось піде проти нас – що ж, це означатиме війну. Італія не хоче війни, але не боїться її.

Варто зазначити, чимало італійських політиків переконували Муссоліні, що Британія може відповісти військовим нападом. Італійські генерали попереджали, у разі відкритої війни – шансів перемогти вкрай мало.

Але Дуче Великої Італії не вірив у таку війну.

Я відмовляюся вірити, що народ Британії, який ніколи не ворогував з Італією, готовий кинути Європу на дорогу катастрофи заради захисту африканської країни, яка має тавро країни без найменшої тіні присутності цивілізації, – говорив він 2 жовтня 1935 року

Італія

Поки дипломати займалися своєю справою – італійські війська готувалися. На початку 1935 року в Італії була оголошена мобілізація й розпочата інформаційна кампанія проти Ефіопії.

За день перед початком війни, Муссоліні виголосив історичну промову до свого народу з Палаццо Венеція.

Промова Муссоліні перед війною

Нерішучі заходи, слабкі сигнали ззовні не переконали диктатора, який справді хотів війни та перемоги для себе та своєї країни.

Гра в одні ворота

finalmenteЕфіопія не мала шансів.

Операція розпочалася 3 жовтня 1935 року. Італійські війська одночасно наступали з півночі і півдня, з підконтрольних Еритреї та Сомалі.

В Ефіопію було перекинуто близько півмільйона солдатів. За сім місяців війни втрати Ефіопія – сотні тисяч, Італії – 1537 солдатів.

Ефіопська армія мала вкрай мало артилерії та рушниць, більшість солдатів мали списи та були босоногими. Чверть армії Ефіопії не мала достатньої воєнної підготовки.

Італія мала літаки і повністю домінувала в повітрі і легко перехоплювали радіо переговори противника. Італія не соромилася використовувала хімічну зброю – Іприт – що призвело до фатальних наслідків.

2 травня 1936 року, імператор Ефіопії Хайль Селассьє втік з країни. Через три дні італійці захопили столицю Аддіс-Абебу. У червні 1936 року Рим через Конституцію включив Ефіопію до складу Італійської Східної Африки (Africa Orientale Italiana).

Санкції

США “засмутилися” війною, яка може призвести до «unimaginable troubles for a generation» і ввели економічні санкції проти обох країн – ембарго на експорт зброї і до Італії, і до Ефіопії.

Але у список заборонених матеріалів категорії «зброя, амуніція та засоби війни» не потрапили нафта, вантажні автомобілі, металобрухт, сталевий брухт. Більше того, Італія навіть збільшила імпорт цих матеріалів та товарів з США.

Ліга Націй ввела економічні санкції 18 листопада 1935 року. Але вони були неефективними, бо не включали заборону на нафту та не забороняли рух через Суецький канал, який був вкрай важливим для Ефіопської кампанії.

Ембарго Ліги Європи на:

  • експорт, реекспорт або транзит зброї, боєприпасів і знарядь війни в Італію та італійські колонії
  • позики і кредити італійському уряду
  • ввезення вирощених товарів в Італії чи колоніях
  • експорт або реекспорт до Італії чи італійських володінь транспортних тварин, гуми, бокситів, алюмінію, залізної руди, металобрухту, хрому, марганцю, нікелю, титану, вольфраму, анадіуму, руд і феросплавів, олова і олова руди.

Чому санкції не спрацювали

  • Італія сама виробляла зброю
  • ембарго на позики мали б сенс у довготривалій перспективі, поки не закінчаться золотовалютні резерви
  • багато матеріалів та сировини, заборонені Європою, були компенсовані через США
  • деякі матеріали, як алюміній, наприклад, Італія добувала у необхідних кількостях

Франція та Великобританія не хотіли вступати у відкриту війну проти Італії. Навпаки, загравали з Муссоліні, щоб на випадок війни з Німеччиною Італія стала на їх сторону.

А в цей час в Італії розгорнулася кампанія “купуй італійське”. Населення почало масово здавати цінні метали для підтримки країни. Фактично, санкції тільки допомогли Дуче мобілізувати громадян.

sanzioni 3

Промова Селассьє

Імператор Ефіопії Хайле Селассьє боровся за свою країну на міжнародній арені до кінця, поки під час Другої світової за допомогою британців не повернувся в Ефіопію.

30 червня 1936 року Селассьє виголосив емоційну промову перед Лігою Націй у Женеві, звинувативши країни-члени у бездіяльності та ігноруванні міжнародних зобов’язань. Італійська делегація намагалася всіляко зашкодили виступу: у залі вимикли світло і супроводжували промову свистом.

Артем Бабак

Поділитися в соцмережах:


Related Post