Це інтерв’ю відбулося восени 2017 року в одному з кафе Києва. За певних причин його текст виходить тільки зараз. Андрій Рябека являє собою один з прикладів тих українців, які поєднують у собі як патріотизм (Андрій проходив службу в зоні АТО), так і відкритість до світу, пов’язавши свою професійну діяльність з Африкою. Отже, читайте, будь ласка, про життя та роботу нашого земляка в маловідомій Республіці Конго (Браззавіль)

Наші в Конго. Світлина А.Рябеки

Наші в Конго. Світлина А.Рябеки

 

-Андрію, вітаю!

-Привіт!

-Розкажи хто ти є, про свій життєвий шлях, як потрапив до Республіки Конго?

-В 2006 році закінчив школу та того ж року поступив до Інституту міжнародних відносин, де через 5 років отримав диплом спеціаліста. В 2011 році, коли я ще навчався мені моя викладачка французької мови Ілона Георгіївна Лісова, дай Боже їй здоров’я запропонувала мені поїхати до Конго-Кіншаса (сучасна ДРК), колишній Заїр, аби там попрацювати. Розглянув пропозицію та погодився. Працював на компанію, що займалася пошуком корисних копалень. Працював перекладачем. Потім почалися вибори 2011 року, й компанія вирішила не ризикувати та евакуювала усіх працівників звідти. Потім повернулися декілька чоловік, провели роботи, що були без бажаного результату, а тому решту персоналу вже не повертали.

Аеропорт Maya-Maya, світлина А.Рябеки

Аеропорт Maya-Maya, світлина А.Рябеки

-А що ж з тобою було далі?

-Певний час я залишався в Україні, де до мене в 2012 році звернулася подруга, з якою я вчився, друзі якої шукали перекладача для роботи в Конго-Браззавіль, у місті Пуент-Нуар. Навіть вони шукали перекладача на один раз, бо компанія тільки виходила на цей ринок. Вони навіть ночували в єдиній будівлі у Пуент-Нуарі. Але перекладач їм був потрібний для зустрічей на найвищому рівні. Моя участь у переговорах була вдалою, тому мені запропонували з вересня 2012 року працювати на них на постійній основі. Пробув у країні півроку.

-В яких містах Республіки Конго тобі довелося побувати?

-Був у Браззавілі (офіційна столиця) та Пуент-Нуарі (ділова столиця, морський порт). Більше ніде не довелося. Саме Конго не велике – від Пуент-Нуару до Браззавілю всього 500 кілометрів. Ми завжди літаком літали, а це усього 40 хвилин. Ще є мале місто Інфондо, але його відвідати не зміг. Але в принципі головне, що є у країні я побачив.

-Чому у них столиця не у Пуент-Нуарі, а в середині держави?

-Важко сказати, таке питання не виникало в мене. Столицю заснував французький колонізатор Бразза, це рішення Франції. Це те саме, чому у нас столиця Київ, а не Львів. Місцеві ніколи не підіймали питання щодо перенесення столиці.

-Добре. Назви тоді, будь ласка, три характеристики, що притаманні Конго? Чим вона відрізняється від інших держав Африки, де ти був?

-Перша, це нафта та газ. По-друге, це певний порядок, а третє, це розвиток і стабільність.

 

-А якщо назвати Конго одним словом, узагальнити усе, то яке б це було слово?

На вулиці Браззавіллю, Світлина А.Рябеки

На вулиці Браззавіллю, Світлина А.Рябеки

-Посміхається… Це європейський капітал…

-Що тобі найбільше сподобалося поки ти був у цій республіці?

-Це невелика та досить зорганізована держава, як для Африки, що презентує іншу культуру та цивілізацію. Проте у Конго поліцейські не беруть хабарі. Зупиняють, пояснюють, де ви порушили ПДД, та що треба було зробити аби цього не повторити. Відпускають не взявши штрафу та відмовившись від хабаря. Це маркер який дає надію цій державі.

-Тобто корупції в країні немає?

-Є… корупція є, але вона не всюди, і є позитивні парості. Думаю, що в майбутньому корупції буде набагато менше в цій країні.

– А ти стикався з її проявами?

-Не пам’ятаю конкретних випадків, бо це було вже досить давно. Можу сказати, що якщо ми пропонували місцевим чиновникам якусь подяку, то звісно, що вони не відмовлялися від неї.

-ОК, а що тебе розчарувало?

-Мене відштовхнули крайності мабуть. Вони прогнали колонізаторів, зайшли у їхні будинки, живуть у них. Будинок псується, завалюється, але його ніхто не ремонтує. А якщо завалився, то вони вийшли, знайшли собі інше місце, навіть землянку, і живуть у ній. Тобто не має прагнення до покращення. Вони задоволені тим, що в них є. Це така в них історична ментальність. Хоча відчуваю, що вони мріють про краще життя. Так на них впливає глобалізація.

-Наскільки рівень життя у Конго-Браззавіль відрізняється від України?

-Відрізняється. Але зарплати там вищі, якщо брати аналогічну посаду в Україні. Але і ціни також вищі, ніж в нас. Ринок праці у Конго набагато менший, ніж в Україні. У нас більше вакансій, хоча за них менше платять, але вони є, то там все інше. Зокрема рівень освіти в них нижчий. Якщо приїде українець із знанням французької мови то він буде мати переваги. І зможе працевлаштуватися. У мене є знайомий хлопець з Донецька, який там має місцеву дружину, а працює у французькій компанії Total.

-А з чим пов’язане те, що ціни в Конго Браззавіль вищі, ніж в Україні?

-В першу чергу це зумовлено тим, що продукція завізна, вона виробляється за кордоном, багато імпорту.

-А що місцеві виробляють?

-Окрім нафти та газу… арахіс, трохи какао, кава. В них багато своїх фруктів, апельсини, банани, картоплю, але наскільки це на промисловий рівень поставлено мені не відомо. Експорт енергоносіїв тримає країну на пливу.

Конголезьке сільске господарство, світлина А.Рябеки

Конголезьке сільске господарство, світлина А.Рябеки 

-А чи є в них якесь національне блюдо? Їжа, що вирізняє Конго з-поміж інших країн?

-Мені запам’ятався маніок, такий величезний коренеплід, схожий на буряк. В кожній країні де його вирощують його готують по різному. В ньому багато крохмалю. Мені запропонували їх національне блюдо з маніоку, але мені воно не пішло. Слава Богу, що в них там продається усе, до чого ми звикли тут. Увесь овочевий набір, макарони, рис.

-Тобто українці не будуть страждати в кулінарному сенсі?

-Звісно що ні, там є супермаркети великі французькі – «Casino». Там можна придбати усе, що нам звичне, овочі, фрукти, консерви… На базарі так само це все можна придбати, але сморід стоїть страшний. Вони не завжди миють свої торгівельні місця, хоча вони сприймають це нормальним. Їм це не заважає…

-А як з готелями та транспортом?

-Готелі є, і вони доволі непогані. Сфера готелі, ресторани, казино, це представники Лівану контролюють. Магазини – індуси та пакистанці. Транспортна мережа ще не розвинена, але китайці будують. Там де дороги є, то вони кращі, бо температурний режим ліпший, ніж в нас

-Чи є в них сезон дощів?

-Так є триває. Триває 3-4 місяці, з кінця осені до весни. Якщо нижче екватору, то точно восени.

-Андрій, а чи багато в Конго молоді? Це молода нація?

-Увесь цей субрегіон дуже молодий. Там народжуваність велика. Молоді багато. Вона хоче навчатися – хто багатше, їде до Франції. А от у ДРК навпаки орієнтація на Бельгію. Це колоніальні зв’язки. Помітив, що багаті конголезці мають нерухомість у Парижі, Марселі. Можуть мати бізнес тут: торгівля, вантажоперевезення, рітейл, електроніка, але в той же час живуть у Франції.

Конголезька молодь

Конголезька молодь

-А ти з молоддю спілкувався? Що це за люди? Що для них цінно?

-Не можу узагальнювати. Але стикався, що місцеві дівчата хочуть знайти собі білого чоловіка та виїхати з країни аби потім за кордоном добре жити. Але це ілюзія, бо більшість з іноземців не поспішають одружуватися. Хіба що ті, хто лишається там жити, тоді місцеві жінки реально отримують забезпечення, бо іноземці зазвичай дуже добре отримують в плані грошей на граних посадах.

-А ти не стикався з тим, що китайські чоловіки виявляють інтерес до місцевих дівчат?

-Не стикався, але китайців багато, і дівчат, і хлопців… вони зараз дуже сильно колонізують Африку, в тому числі фізично. Поки це кадри з КНР. Вони часто пускають там коріння…

Кава у Конго

Кава у Конго

-Чим вирізняється ДРК та Конго-Браззавіль?

-Конго-Браззавіль більше європеїзоване, там більше лад, порядку, а от у ДРК більше хаосу. Це з тим чим я стикався. Нікого не хочу образити. Це враження 2011 року. Можливо зараз щось помінялося. Що важливо ставлення до білих таке, що не можна їм довіряти. Замість довгої та планомірної робити, аби заробляти по 1000$ на місяць довгий час, вони краще за прокрутять одну операцію на 5000$ одразу і розбігаємося. У ДРК так. А от у Конго Браззавіль робота уряду більш системна, це ще не Європа, але прагнення є. В них свій африканський шлях до європейських стандартів.

-Конго Браззавіль це до сих пір аграрна країна?

-Моя компанія, що працювала у країні хотіла робити інвестиції саме в аграрний сектор, виробництво замкненого циклу. Рослинництво плюс птахівництво:вирощування, переробка, і далі продавати у зоні франку, а відходи на добрива для тих самих полів

-А чи тебе тягне до Конго?

-Не особливо, але якщо буде нове відрядження, то буде приємно побачитися з місцевими друзями. В мене там друг – швейцарець, який народився у Конго, а його дружина Аня з Пітеру. Він годинникар. Чим ще швейцарцям займатися (Посміхається).

-Чи були друзі серед конголезців?

-Так, звісно. Була знайома конголезка, але в неї мати росіянка. Вона більше з іншої цивілізації. В цілому люди як люди. Нічим не відрізняються від нас. Відчувається величезний французький вплив, особливо за рахунок Canal+. Конголезці його дивляться, бо місцеві канали транслюють фільми виробництва США 70-80-х рр., так само, як в нас було у 90-ті рр.

-А чи високе у Конго безробіття?

-Можу сказати, що є проблема браку кваліфікованих кадрів. Місцеві мають низький рівень освіти, але вони доволі швидко навчаються. Їх приймають на роботу іноземні компанії. Багато людей задіяні. Безробіття є, але воно проявляється не так явно, як у ДРК. Сподіваюся, що безробіття у Конго-Браззавіль буде в межах природної норми.

Що окрім нафти виробляє Конго?

-Головне, що тримає на плаву та дає змогу виплачувати борги цій країні, це газ та нафта. Конголезці шукають можливості залучити інвестиції до інфраструктури.

-Чи є вплив від падіння цін на нафту на економіку країни?

-Давно там не був, але за своїми посадовими обов’язками спілкуюся з особами, наближеним до керівництва Конго. Восени минулого року було оголошено про дефолт. Нам пояснили, що це не так. Це була лише невелика прострочка виплат – технічна банківська затримка. І паніка була штучна. Скандал роздули американські ЗМІ,

-Що Україна могла би реалізувати до Конго?

-Промислові товари, товари харчування, олію, крупи, борошно. Араби продають картоплю. Сфера будівництва та будівельні матеріали. Сфера логістики. Є дуже великий попит на інвестиції та технології. На все, що в нас є, але в них немає. Аби було бажання. Проте в наших бізнесменів схема: гроші вперед. Африканці до того не готові, треба проводити діалог, впевнений, що можна знайти точки дотику.

Радянський автопром у Конго

Радянський автопром у Конго

-А яке бізнес середовище у Конго?

– Дуже динамічне. Кинь добру ідею, і вона проросте. Багато європейців, китайців, індусів, ліванців. Всі хто хочуть заробляти. Гроші в Конго є.

-В Браззавілі був великий вибух у 2014 році? 

-Так, чув. Це скоріше всього їхня недбалість від якої загинуло 200 осіб. Просто старі снаряди, це без зовнішнього чиннику.

-А як працюють французи у Конго?

-Працюють, як великі компанії як Total, так і малий бізнес: крамнички, казино.

-А як французи ставляться до місцевих?

-Не має ніякої зверхності. Але до обслуговуючого персоналу ставлення суворе, якщо він щось робить не так.

-А щодо китайців?

-Їх багато. Їх видно. Поведінка в них доволі викликаюча. Наприклад в готелях ведуть себе дуже шумно коли щось святкують. Відкривають двері, палять сигари. Піднебесна – всі інші варвари. Це не всі такі, але випадки проскакують.

Чи є українці в Браззавілі?

-Так, була знайома дівчина, яка працювало у казино. До портів заходять моряки. Деякі працюють на нафтових вишках. Громади цілісної не має.

-А в Україні є?

Так, знав одного хлопця, який вчився в ІМВ, але зараз він поїхав. Зараз в нас переважно в Україні вихідці з ДРК.

-Що вони знають про Україну?

-Футболіст Андрій Шевченко. Вони люблять футбол, цікавляться ним. А у ДРК нас знають через наших вояків у місії ООН МОНУСКО. На телебаченні якось бачив бійку в українському парламенті – і це було в рекламному відео-роліку, а не в новинах. Сподіваюся, що вони не пізнали. Знаходив в магазинах товари, вироблені в Україні.

Пуент-Нуар

Пуант-Нуар

-Розкажи про найцікавіше – про твоє спілкування з президентом Конго?

-Я був у якості перекладача. Зустрічалися ми з ним в серпні 2012 року. Представляли свій проект, говорили, що нам необхідна їхня допомога та підтримка. Зокрема податкова, митна та певні преференції. Це була зустріч тет-а-тет. Він споглядав на нас з таким поважними обличчям. Вислухав. Сказав, що це все дуже цікаво. Ми отримуємо повну його підтримку та дав зелене світло для проекту.

-А як все було влаштовано?

-Ми чекали довго поки він нас прийме.

– Це була зустріч в адміністрації?

-Ні, це була його резиденція у Браззавілі. Це була доволі скромна на вигляд будівля. В кімнаті прийомів стояло його крісло на підвищенні. Всі інші, як годить на ранг нижчі, тому і сидіти мають нижче.

Президент Нгессо, світлина The World Folio

Президент Нгессо, світлина The World Folio

-А чим пригощали?

-Шампанським, водою. Оскільки я перекладав, то взяв лише водичку, а хлопці взяли шампанського. З їх слів: такого смачного ще ніде не пили шампанського. Все ж таки президентське частування.

-А ти що саме робив?

-Я лише перекладав, ніяких думок не генерував, бо це виходило за межі моїх публічних повноважень. Президент Сасу-Нгессо вже давно при владі понад 20 років. Він вислухав нас. Переговори пройшли вдало. І після цього мені запропонували працювати вже на постійній основі.

-А далі?

-Нас запросили до міністерства аграрної політики аби розробити план конкретних дій. Звісно це було набагато простіше, бо після того, як перекладав президента вже нічого не боявся. Це вже не так мандражно.

-А були ще переговори з президентом?

-Так, були. Це було вже у Москві. Президент приймав нас у готелі у своєму номері. Перекладав приблизно те саме. Нам просто необхідно було нагати про себе. А потім їздили з міністрами по Москві. Дивилися місто. Це було моє перше велике знайомств з містом понад доби.

-Які твої відчуття після взаємодії з африканським лідером? Це ж дуже цікаво, бо не кожному таке вдається відчути?

-Він поводив себе спокійно, виважено. Намагався здаватися серйозним дядьком, хоча ми знаємо, що він весела людина. Я сприймав його просто як людину, та не відділяв від людської раси. Просто він лідер своєї нації, і все.

-А чи є в Конго опозиція?

-Звісно що є. Але населення сприймає президента дуже позитивно. Бо коли я казав місцевим, що спілкувався з їхнім президентом, вони одразу казали мені: «Ого, дай потисну твою руку». Це ж так круто. Вони сприймають його, як фараона, або першого секретаря ЦК. Це ж людина від Бога. В ДРК, до прикладу Кабілу зовсім не так полюбляють?

-Колись Конго будувало соціалізм, як там з цим зараз?

-Соціалізму звісно там не має, але на Росію вони дивляться. В їх мільтивекторній політиці Росія посідає гідне місце. Вони значною мірою промосковські.

-Нгессо ж був соціалістом, а зараз як?

-Він походить з поточних реалій. Якби був соціалізм, то не було би інвестицій. Все було би значно гірше.

-Чи відчуваються у країні наслідки громадянської війни 1990-х рр.? Ти щось про це ще чув чи може на власні очі бачив наслідки?

-У суспільному вимірі не бачив, але війна вплинула на інфраструктуру. Не бачив слідів від куль чи руйнувань на об’єктах. Проте є недобудовані дороги, будівлі – це наслідки уповільнення розвитку, спричиненого громадянською війною. А суспільство доволі цілісне та однорідне.

Кваме Нкрума - ідеолог африканського соціалізму, світлина А.Рябеки

Кваме Нкрума – ідеолог африканського соціалізму, світлина А.Рябеки

-На що треба звертати увагу українцям в Конго?

-Пляжі в країні брудні, принаймні в районі Пуант-Нуару. На шельфі видобувають нафту, тому коли виходиш з води на тілі крапельки нафти. Але якщо проїхати до 30 кілометрів у бук кордону з Анголою, то там добре місце – готель Malonda Lodge з піщаним пляжем, чудовий океан. Але треба бути обережним, аби океан не поглинув тебе. Загалом у Конго є перспективи для туризму: пальми, пісок, океан, тепло, випивка) усе є.

-Як поводити себе з конголезцями?

-Треба поважати те, що вони інші. Якщо вони роблять щось інакше, ніж ти, то це не значить, що це неправильно. В цілому вони дружні, без жодної агресивності.

-Якась порада на останок для наших земляків?

– Коли будете в Конго їжте більше овочів та фруктів. Вони там дійсно смачні та натуральні. Ананаси, банани, апельсини просто бомба. Якщо побачите зелені апельсини, то не лякайтеся, то їхній природній колір такий, а самі вони дуже солодкі.

Інтерв’ю провів Олександр Мішин

Поділитися в соцмережах:


Related Post