Адміністрація США на чолі з Дональдом Трампом взяла курс на скорочення своїх зв’язків з державами Африки. В регіоні виникає певний вакуум через зменшення присутності американців. Це дає шанс для інших країн навпаки активізуватися в Африці та посилити свої позиції. Вашій увазі аналіз стратегії нового уряду Канади на чолі з Джастіном Трюдо щодо Африканського континенту.

На тлі майбутнього військового розгортання збройних сил Канади в Африці, прем’єр-міністр Джастін Трюдо (Justin Trudeau) зробив спроби переконати африканців, що він розглядає континент не тільки як безпекову проблему.

Джастін Трюдо та президент Канади Елен Джонс-Серліф, фото CityNews

Джастін Трюдо та президент Ліберії Елен Джонс-Серліф, фото CityNews

Канадська дипломатія в Африці

У листопаді 2016 року Джастін Трюдо відвідав Ліберію. Це був його перший офіційний візит до Африки. Опісля він вилетів до Мадагаскару задля участі в саміті Франкофонії (Francophonie summit). Однак, важливішим за зустрічі з африканськими лідерами буде заплановане розгортання 600 канадських військових для операцій з «миру та стабілізації» на континенті. Місцем дислокації вірогідніше за все буде Республіка Малі.

Прем’єр-міністр характеризує свою чотирьохденну поїздку як одну з частин своєї кампанії «Канада повертається» («Canada is Back»), метою якої є відновлення глобальних відносин, яким колишній уряд консерваторів не приділяв значної уваги. Трюдо заявив, що його візит до Ліберії та Мадагаскару демонструє поновлення активного курсу Канади на африканському напрямку.

«Ми хочемо посилити відносини з нашими африканськими партнерами та сприяти вирішенню питань жінок та дівчат, гендерної рівності, охорони здоров’я, миру та безпеки», – стверджує він.

Прем’єр-міністр Трюдо характеризує свою чотирьохденну поїздку до Африки як одну з частин своєї кампанії «Канада повертається» («Canada is back»), метою якої є відновлення глобальних відносин, яким колишній уряд консерваторів не приділяв значної уваги.

І хоча він зазначив безпеку на останньому місці в означеному списку пріоритетів, вона без сумнівів вимагатиме найбільших витрат та зусиль з боку Канади. Розміщення канадських військовослужбовців та обладнання у такій віддаленій африканській державі, як Малі буде набагато більш дорогим у порівнянні з будь-якою іншою новою ініціативою Канади в регіоні.

джастін Трюдо та Мішель Жан, голова Міжнародної організації Франкофонії, фото Radio Canada

Джастін Трюдо та Мішель Жан, голова Міжнародної організації Франкофонії, фото Radio Canada

Питання безпеки були найбільшим пріоритетом для міністра закордонних справ Стефана Діона (Stéphane Dion) під час його поїздки у листопаді 2016 року до держав Підсахарської Африки. Міністерство заявило, що його візит був сфокусований на сприянні «миру та стабільності, безпеки та верховенства права».

Під час візиту до Кенії, наприклад, Діон оголосив, що Канада буде фінансувати п’ять окремих ініціатив, пов’язаних із сферою безпеки, зокрема проекти боротьби з тероризмом та насильницьким екстремізмом, програми боротьби з радикалізацією та проект захисту кордонів.

Ліберали у кабінеті міністрів обережно описують свої військові плани щодо Африки як один з елементів «цілісного урядового» підходу (a “whole of government” approach), який включає дипломатію та навчання. Задля відокремлення себе від консерваторів, які були їх попередниками, вони також обговорюють питання зміни клімату та гендерних прав в Африці.

Поточні показники розвитку Африки, переклад інфографіки з видання The Globe and Mail/ World Bank, Mo Ibrahim foundation

Поточні показники розвитку Африки, переклад українською інфографіки з видання The Globe and Mail із посиланням на World Bank, Mo Ibrahim Foundation

Однак, аналітики заявляють, що, попри шквал візитів та заяв, ознак всеохоплюючої стратегії в уряду лібералів щодо Африки немає. Військова місія переважає на порядку денному, а відносини з ключовими державами Африки, такими як Південна Африка, не є пріоритетними.

Ліберали в уряді Трюдо обережно описують свої військові плани щодо Африки як один з елементів «цілісного урядового» підходу, який включає дипломатію та навчання. 

Поки Сполучені Штати  вірогідно скорочуватимуть африканський напрям зовнішньої політики, згідно ізоляціоністської ідеології президента Дональда Трампа, для Канади відкривається можливість заповнити цей вакуум та вибудувати сильні партнерські зв’язки з державами континенту. Однак, поки не схоже, що Оттава зацікавлена у використанні цієї можливості.

Аналітики спантеличені рішенням Трюдо оминути під час свого першого візиту на континент дві найбільш розвинуті економіки Африки: Південну Африку та Нігерію. Обидві держави є важливими демократіями у регіоні, у якому демократія постійно знаходиться під загрозою, а Південна Африка – єдина африканська держава, яка є членом G20.

Між тим, прем’єр-міністр відвідав з офіційним візитом дві менші країн з невеликим стратегічним значенням чи впливом. Слід визнати, що його подорож до Мадагаскару зумовлена тим, що у цій державі матиме місце саміт Франкофонії. Але він міг би поєднати цю поїздку з візитом до більш важливих африканських держав, тим не менш, прем’єр-міністр чомусь обрав Ліберію.

Існує думка, що Трюдо вирішив не відвідувати Південно-Африканську Республіку через її рішення вийти зі складу Міжнародного кримінального суду, одним із співзасновників якого наприкінці 1990-х років була Канада. Аналітики стверджують, що якщо ця здогадка правильна, вона демонструє відмову визнавати великий економічний та політичний вплив Південної Африки в регіоні.

Попри те, що Канада рішуче підтримала рух проти апартеїду, за більше ніж десять років жоден прем’єр-міністр або міністр закордонних справ не відвідував Південну Африку з офіційним візитом. (Колишній прем’єр-міністр Стівен Гарпер (Stephen Harper) був із коротким візитом в ПАР у 2013 році, однак лише для того, щоб відвідати церемонію прощання з Нельсоном Манделою).

Девід Горнсбі (David Hornsby), канадський вчений в ПАР, стверджує, що рішення не відвідувати Південну Африку, на жаль, суперечить політичний риториці Трюдо.

Миротворці місії ООН МІНУСМА у Малі, фото ООН.

Миротворці місії ООН МІНУСМА у Малі, фото ООН.

«У тому числі, це викликає подив через те, що ПАР – один із найбільших торгівельних партнерів Канади на континенті», – каже Горнсбі, професор міжнародних відносин університету Вітватерсванд у Йоханнесбурзі (University of the Witwatersrand). «Я вважаю, що Південна Африка повинна була б посісти високе місце у цьому рейтингу пріоритетів, враховуючи історичні зв’язки, спільні цінності та економічні відносини».

Кріс Роберт (Chris Roberts), викладач африканської політики в університеті Калгарі (University of Calgary) та консультант з питань Африки, стверджує, що скептицизм навколо Канади серед багатьох африканських лідерів зростає через її розмиту політики по відношенню до континенту.

Рішення Трюдо оминути Південну Африку – доволі незрозумілий крок, а його візит саме до Ліберії та Мадагаскару «здається, не вирішує питання великої політичної стратегії», – пише Робертс.

Шляхи поновлення відносин Канади з Африкою

Поки Канада готується оголосити військове розгортання в Африці з місією «миру та стабілізації» (a “peace and stabilization” mission), Оттава не  приділяє значної уваги деяким іншим важливим елементам відносин з континентом. Наведемо три сфери, у яких Канада може змінити свою політику.

Демократія

Останніми роками все більша кількість держав Африки схиляється до авторитарного напряму, поки такі західні країни як Канада, наприклад, майже нічого не роблять для зміни цієї тенденції.  Вибори фальсифікуються, президенти подовжують свої терміни, опозиція придушується, а велика кількість політичних протестуючих була вбита службами безпеки. Тільки цього року в таких країнах як Ефіопія, Бурунді, Південний Судан, Габон, Зімбабве, Уганда, Замбія та Демократична Республіка Конго (ДРК) уряди схилились до більш репресивного правління.

Останніми роками все більша кількість держав Африки схиляється до авторитарного правління, поки такі західні країни як Канада, наприклад, майже нічого не роблять для зміни цієї тенденції.

Канада все ще не надає значної підтримки про-демократичному руху в цих африканських країнах. За останні місяці, два канадських міністра здійснили візит до Ефіопії, однієї з найбільш безжалісних авторитарних держав в Африці, де влада за звітами арештувала більш ніж 11000 людей та вбила 500 протестуючих. Міністр закордонних справ Стефан Діон, після зустрічі з лідерами Ефіопії в листопаді 2016 року  офіційно повідомив пресі, що для залучення Ефіопії до демократичного процесу потрібно ще більше зусиль.

Антиурядові протести в Ефіопії, жовтень 2016 року, фото FT

Антиурядові протести в Ефіопії, жовтень 2016 року, фото FT

Африканський Союз, у якому представлені лідери усіх африканських держав, не зробив майже нічого, щоб зупинити цей зсув. Спостерігачі Союзу на виборах постійно засвідчували чесність виборів, які були нечесними, а саміти відмовлялись від будь-яких перемовин щодо втручання для захисту цивільного населення в державах, у яких уряди відмовлялись від отримання допомоги з-за кордону. Канадські міністри декілька разів відвідували штаб-квартиру Африканського Союзу в Ефіопії для надання Союзу коштів та розвитку партнерських відносин. Однак, для сприяння демократії їм необхідно виходити за рамки Африканського Союзу.

Зміна клімату

Африка залишається надзвичайно уразливим для кліматичних змін регіоном. У цьому році руйнівна посуха в дюжині африканських держав стала причиною нестачі продовольства для більше ніж 40 мільйонів людей, які надзвичайно сильно потребували гуманітарної допомоги. Експерти стверджують, що посуха, більшою мірою, є результатом кліматичних змін, які сильно підсилились через ефекти Ель-Ніньйо, періодичної зміни погоди внаслідок потепління Тихого океану. Посуха спричинила відсутність врожаю, неможливість прогодувати стада тварин, різке зростання цін на продовольство та зникнення водойм.

Посуха у Сомаліленді, 2017 рік. Фото Міжнародної Федерації Червоного Хресту та Червоного Півмісяцю.

Посуха у Сомаліленді, 2017 рік. Фото Міжнародної Федерації Червоного Хресту та Червоного Півмісяцю.

Уряд прем’єр-міністра Джастіна Трюдо стурбований впливом кліматичних змін на Африку. Стефан Діон під час свого візиту до трьох африканських держав зустрівся з лідерами, які повідомили йому про те, що зміни клімату спричиняють голод та збройні зіткнення. Однак, уряду необхідно буде вийти за межі вербальної підтримки та знайти конкретні шляхи пом’якшення шкоди від кліматичних змін в Африці. У той же час, необхідно все ще намагатися захистити Паризьку угоду, поки Дональд Трамп хоче її розірвати.

Зменшення бідності

Повна бідність все більше і більше концентрується в Африці. Економічний прогрес у Східній Азії та Південній Азії знизив відсоток бідності у цих регіонах. Сьогодні більше половини незабезпечених людей живе в Підсахарській Африці. Боротьба з бідністю тут набагато більш повільна у порівнянні з Азією, однією з причин цього є швидке зростання кількості населення в Африці.

За попередньої влади консерваторів, політика надання допомоги іноземним державам визначалась військовими та торгівельними цілями уряду, а не метою зменшення бідності. Афганістан, наприклад, отримав найбільше допомоги для розвитку від Канади тоді, коли Канада вела там війну, хоча ця допомога не завжди була ефективною. Деякі з найбідніших африканських держав були видалені зі списку таких, яким необхідна допомога Канади. Урядове агентство з надання допомоги було спрямоване на налагодження відносин з приватними гірничодобувними компаніями, а засоби надавались державам із середнім рівнем прибутку або державам із потужною гірничою промисловістю.

За нової влади, менше уваги буде приділятися співробітництву з гірничодобувними компаніями, більше – програмам зменшення бідності. Однак, просте вливання коштів для допомоги може підвищити залежність та витрати, тому федеральному уряду необхідно розробити систему цілеспрямованої допомоги для країн Африки.

Автор: Джеффрі Йорк (Geoffray York), The Globe and Mail (Канада) Оригінал публікації за посиланням

Переклад: Євген Цоуфал, політолог, дослідник політичного розвитку Канади.

Поділитися в соцмережах:


Related Post