Електрична енергія є важливою передумовою скорочення бідності та економічного зростання, адже розвиток таких секторів економіки як сільське господарство, освіта, комунікації та технології вимагає достатнього та постійного постачання елекроенергії.

Ситуація в Африці є кардинально іншою – енергетичний дефіцит суттєво перешкоджає розвитку континенту,  приблизно 70 % жителів Африки не мають надійного доступу до електроенергії. За даними Африканського банку розвитку, виробники в країнах Африки працюють в середньому 56 днів на рік через відключення електроенергії, а значна частина господарств просто банкрутує, через неможливість налагодити процес виробництва.

 

Світлина з сайту: https://africadata.com/

Світлина з сайту: https://africadata.com/

Сучасний енергосектор Африки має в основі розвиток шляхом викопних корисних копалин, що є найдорожчим видом енергетики. Більше того, слабка інфраструктура транспортування та розподілення електроенергії в Африці призвела до того, що часто сільські райони африканських країн або не електрифіковані, або мають значні перебої в постачанні елетроенергії.

Враховуючи вищесказане, виходом для Африки може стати розвиток відновлюваних джерел енергії. ІІІ промислова революція (продуктивніше та економніше виробництво) має однією із своїх складових саме зелену енергетику, тому у цьому контексті Африка може стати світовим хабом з відновлюваної енергетики, адже має всі для цього природні умови: найбільш сонячний континент з великою береговою лінією для розвитку гідро-, вітро- та сонячної енергетики.

За попередніми даними,  потенціал Африки в сфері відновлюваної енергетики складає: 10 ТВт сонячної енергії, 350 ГВт гідроенергії, 110 ГВт вітрової енергії та ще 15 ГВт геотермальної енергії. До 2040 року прогнозується, що відновлювані джерела енергії можуть забезпечити понад 40% всієї виробленої на континенті електроенергії.

Крім того, розвиток альтернативних джерел енергії дозволить покращити ситуацію з доступом до електроенергії у віддалених сільських районах шляхом встановлення невеликих сонячних чи вітрових установок, які перекривають розрив, спричинений надмірними витратами на транспортування електроенергії з великих електростанцій.

Ще один фактор на користь розвитку альтернативних джерел енергії – вони можуть відіграти значну роль в зменшенні вартості електроенергії для Африки, у порівнянні з вартістю малих і побутових газоподібних або дизельних потужностей, що широко використовуються на континенті. Зелена енергетика дозволить також зменшити кількість викидів вуглекислого газу, покращити ситуацію із забрудненням навколишнього середовища через зменшення використання гасових ламп (близько 600 000 людей в Африці щорічно гинуть від забруднення навколишнього середовища).

За прогнозами Світового Банку, при безперервному постачанні енергії, економіка країн Африки може пришвидшити темпи свого зростання всередньому ще на 2% щороку. Це поведе за собою і зростання інвестицій, за оцінками до 6 млдр. дол., зростання соціально-економічного розвитку сільських регіонів Африки.

Проте розвиток відновлюваних джерел енергії на Африканському континенті має і ряд ризиків. Перший серед них –значне початкове інвестування, залучити яке багатьом Африканським країнам складно через несприятливий інвестиційний клімат.

Світлина Reuters/Kumerra Gemechu

Окрім того, як вже згадувалося, сучасний енергетичний сектор Африки серйозно «зав’язаний» на викопному паливі, що може мати наслідки у небажанні урядів окремих країн розпочинати роботу з розробки та використання відновлюваних джерел енергії. Певне перенесення акцентів з вугільної промисловості на розвиток відновлюваних джерел енергії може призвести до посилення невизначеності в ресурсних країнах. Все це посилюється і фактором ненадійності сонячної та вітрової енергії, яка залежить від непередбачуваних погодних умов

Попри це, Африканські країни вже стали на шлях розвитку відновлюваних джерел енергії. До п’ятірки країн, які найбільшу розвивають «зелену енергетику», входять: Південно-Африканська Республіка, Кенія, Ефіопія, Уганда та Замбія.

Гідроенергетика, яка має хороші можливості для розвитку у субсахарній Африці, найбільше розвивається в Східній та Південній частинах континенту. Ефіопія останнє десятиріччя активно розвиває альтернативні джерела енергії. Найбільші проекти в гідроенергетиці цієї країни –  Beles II (460 МВт), Gilgel Gibe II (420 МВт), Gilgel Gibe III (1,87 GW) і гребля Відродження (6 ГВт). Наступна мета Ефіопії – стати столицею вітрової енергії Африки: уряд має плани на ще п’ять вітрових електростанцій, щоб виробляти 5 200 МВт.

За сприяння ООН діє Механізм «чистого розвитку», який покликаний допомогти Західній Африці реалізувати більший відсоток свого гідропотенціалу, в його рамках роботу почали вже у Гвінеї (гребля на річці Нігер) та ДРК (дамба Grand Inga з потенціалом 44 ГВт).

Хоча гідроенергетика серед відновлюваних джерел енергії на Африканському континенті розвинена найкраще, сонячна та вітроенергія можуть також стати цілком конкуренто спроможними галузями. Результати показують, що Танзанія, Свазіленд, Джибуті здатні покрити 30% свого попиту на електрику за допомогою вітрових електростанцій.

Флагманами в регіоні Східної Африки з розвитку вітрової електроенергії є вже згадувала Ефіопія (на сьогодні вітрові електростанції вироблять 320 МВт енергії) та Кенія (найамбітніший проект – Туркана, прогнозована потужність – понад 300 МВт).

Загалом, понад 60% енергії Кенії надходить від гідро-та геотермальної енергії. У минулому році Кенія побудувала найбільший в Африці геотермальний завод, через два роки планується створення ще одного. Крім того, реалізується проект щодо побудови великогабаритних сонячних систем, щоб поєднати їх з національною мережею.

Світлина з сайту: https://acumenideas.com

Світлина з сайту: https://acumenideas.com

Хоча серед більшості країн Африки геотермальна енергія поки що не користується значним попитом, що пов’язано з високими пошуковими витратами, перші проекти є уже в Ефіопії, Руанді, Гані та Нігерії.

У сільській місцевості  Руанди міні-сонячні проекти забезпечують доступ до енергії місцевим школам та фермерам. Загалом, уряд Руанди планує збільшити виробництво відновлюваної електроенергії до 22 МВт до 2019 р. Не лише Руанда має потенціал в сфері сонячної енергії: такі країни як Танзанія, Зімбабве, Ботсвана, Лесото, Ефіопія, Судан і Уганда можуть задовольнити 30% прогнозованого загальнодержавного попиту на електроенергію у 2030 р. шляхом сонячної енергії.

Що ж до Південно-Африканської Республіки, то найбільш розвиненою є сонячна енергія (за попередніми прогнозами, цей сектор досягне 8400 МВт до 2030 року), у сфері вітрової енергії реалізовані 19 проектів, найменше розроблена гідроелектроенергія (реалізовано 7 проектів, проте низький розвиток пояснюють малою кількістю опадів).

Станом на зараз діє ряд цікавих ініціатив та стартапів в сфері зеленої енергетики в Африці: альтернативний мобільний кіоск на сонячних батареях, який заряджає телефони в Руанді; Shakti Energy в ПАР забезпечує рішення для освітлення громад, які живуть у неформальних селищах та сільських районах; Off Grid Electric та Jaza Energy в Танзанії надає сонячну енергію для тисяч домашніх господарств; Freedom Won в ПАР, аналог американської Tesla, зацікавлена ​​в забезпеченні рішень щодо екологічно чистої енергії та електромобілів; Quaint Global Energy Solutions пропонує рішення щодо сонячної енергії в Нігерії для сільської місцевості.

Частина міжнародних партнерів Африки, зокрема Німеччина, Голландія, Китай, Канада, також зацікавилися розвитком відновлюваних джерел енергії на континенті та почали інвестування в окремі проекти. Серед найбільш привабливих в цьому плані інвестиційних дестинацій: Камерун, Танзанія, Ефіопія, Гана, Кенія, Нігерія, Мозамбік.

Проте для ще повноцінного розвитку «зеленої енергетики» в Африканських країнах потрібними є наступні умови: прозорі державні процедури, відповідно адаптоване законодавство, привабливий інвестиційний клімат, перерозподіл державного фінансування з акцентом на розвитку новітніх технологій та відновлюваних джерел енергії.

Важливим моментом є консолідація регіональних зусиль, що зменшить безпосереднє фінансове навантаження на уряди країн та покращить регіональну інтеграцію, викликаючи «ефект переливу», коли за умови успішної реалізації проекту в одній сфері, регіональна кооперація починає інтенсифікуватися і в інших галузях.

Автор: Марта Олійник-Дьомочко, кандидат політичних наук, виконавчий директор Global Ukraine Foundation

Поділитися в соцмережах:


Related Post