8 липня прем’єр-міністр Ефіопії Абій Ахмед Алі здійснив знаменитий візит до столиці Еритреї Асмари, а через тиждень відбувся аналогічний візит до Ефіопії президента Еритреї Ісайяса Афверкі. Історичність візиту у тому, що він – перший за  20 років взаємної ворожнечі та стану «ні миру, ні війни» між обома країнами.

Еритрея стала частиною Ефіопії після Другої світової війни, коли обидві території були звільнені від італійської окупації. Більшість еритрейців виступали за незалежність своєї країни. Сформований наприкінці 1950-х років Фронт визволення Еритреї (ФВЕ) у вересні 1961 року почав збройну боротьбу за незалежність. Після 30-ти років боротьби та зміни лівого уряду в Ефіопії  у 1993 році країна таки отримала незалежність.

Голова уряду Ефіопії Абій Ахмед та президент Еритреї Ісайяс Афверкі на урочистій вечері в Асмері, липень 2018 / Yemane Gebremeskel, Minister of Information, Eritrea.

Голова уряду Ефіопії Абій Ахмед та президент Еритреї Ісайяс Афверкі на урочистій вечері в Асмері, липень 2018 / Yemane Gebremeskel, Minister of Information, Eritrea.

У 1998 році після захоплення Ефіопією міста Бадме спалахнула прикордонна суперечка, яка переросла у відкритий збройний конфлікт 1998-2000рр., де загинуло близько 100 000 людей. Алжирська угода 2000 року розмежовувала територію, створювала буферну зону, регулювала питання обміну полоненими. Проте на прийняття угоди знадобилося аж 16 років, за яких між країнами спостерігався стан «ні миру, ні війни».

9 липня 2018 в столиці Еритреї, Асмарі, було підписано спільну декларацію про мир і дружбу, де країни домовилися припинити протистояння; налагодити тісну політичну, економічну, соціальну, культурну та безпечну співпрацю; відновити торгово-економічні та дипломатичні зв’язки; працювати над регіональним миром та стабільністю. Угода також передбачає відновлення телефонного та транспортного сполучення між країнами.

Мирну угоду в ООН уже охрестили «вітром надії» для всього регіону Східної Африки. Та найважливішою передумовою для примирення стала політична воля обох сторін та зміна влади в Ефіопії.

Одразу після свого вступу на посаду прем’єр-міністра Ефіопії Абій Ахмед Алі погодився виконати постанову про передачу спірних територій Еритреї. Загалом цей хід – частина більшої стратегії радикальних реформ посадовця. З 41-річним колишнім офіцером розвідки на чолі, правляча коаліція закінчила надзвичайний стан (який був введений 16 лютого після того, як прем’єр-міністр країн Хайлемаріам Десалень раптово подав у відставку), звільнила політичних в’язнів, оголосила про плани частково відкрити економіку іноземним інвесторам, більшу демократію та економічні реформи.

Свою роль зіграли і зміни в зовнішньополітичній обстановці навколо Еритреї: країна стала менш ізольованою, ніж колись. ОАЕ орендував порт Ассаб з 2015 року і побудував базу поблизу. Еритрея також скористався відновленою взаємодією з Європейським Союзом для розширення контактів, який прагне стримувати потік мігрантів з Африканського Рогу.

Підписала угода має вигоди для обох сторін, навіть для Ефіопії, яка повністю відмовляється від своїх територіальних апетитів. І не лише тому, що завершуючи спір, Еритрея та Ефіопія «звільняють» частину бюджету, яка спрямовувалася на військове оснащення.

Ефіопія вирішила обміняти спірні ділянки території на мир з Еритреєю / EastAFRO.com

Ефіопія вирішила обміняти спірні ділянки території на мир з Еритреєю / EastAFRO.com

Угода сприятиме збільшенню регіональної участі Еритреї: за домовленостями, країна має бути прийнята до Міжурядового органу з питань розвитку (МОВР). Крім того, мир відкриває шлях до зняття санкцій з Еритреї, які були накладені ООН у 2009 році внаслідок звинувачень деяких східноафриканських країн в тому, що Еритрея дестабілізувала регіон, спонсоруючи ісламістську бойову групу Аль-Шабааб, що базується в Сомалі.

Для Ефіопії відмова від територіальних претензій обернеться шансом ще більше зміцнити свої політичні позиції в регіоні, стати повноцінним регіональним гегемоном,за статус якого в Східній Африці змагаються одразу кілька країн Особливо враховуючи, що Ефіопія є ключовим союзником Сполучених Штатів та інших західних держав у боротьбі з бойовиками в крихкому регіоні Африканського Рогу.

Дивіденди від миру в економічній сфері країна уже почала отримувати: зараз облігації, деноміновані в доларах Ефіопії, виросли до найвищого показника щонайменше за 10 тижнів після підписання миру.

Додатковим моментом є відкриття для Ефіопії морських портів Еритреї. За час напруженого 15-тиліття, Ефіопія користувалася в основному портами Джибуті, що тепер може позбавити згадану країну частини доходів  (за морські послуги Ефіопії країна отримувала 1,5 мільярда доларів щорічно. Ефіопія давно прагнула диверсифікувати морські доставки через те, що зростаючій країні одного порту Джибуті було недостатньо). Еритрея буде також корисною для теперішніх планів Ефіопії щодо розвитку регіональної інфраструктури та постачання електроенергії.

Припинення безпекового протистояння дає шанси на лібералізацію та демократичні зміни в обох країнах, які важко назвати еталонами демократії. в Ефіопії  вибори не проводилися з 1993 року, в країні немає незалежної судової влади, незаангажованих ЗМІ та ГО, чимало активістів є політв’язнями, а Ефіопія 20 років перебувала під диктатурою EPRDF (Революційно-демократичний фронт ефіопських народів, правляча коаліція з 4-х партів в Ефіопії).

Ефіопсько-еритрейський конфлікт був однією з основних причин нестабільності на Африканському Розі, наслідки напружених взаємин спостерігалися не лише на прикордонній території: країни підтримували опозиційні повстанські рухи в ворогуючій державі, «терористичні» групи в інших країнах.

Східна Африка і так є досить безпеково напруженим регіоном, що відображається в кількості збройних конфліктів, політичних криз та наявності двох failed states – Південного Судану та Сомалі. Тому теперішнє примирення – шанс для безпекового перезавантаження регіону та розвитку інтеграції. Мир знімає напруження і на кордонах Еритреї з союзниками Ефіопії, як у випадку з Суданом, якого Еритрея звинувачувала у  підтримці повстанських рухів.

Зняття напруження між двома країнами відкриває шляхи для покращення регіональної торгівлі, інтенсифікації інтеграційних процесів та реалізації спільних інфраструктурних та енергетичних проектів.

Крім того, мир між давніми ворогами може стати чимось на зразок тригера, спускового механізму, який дасть перезавантаженням іншим безпековим кризам в Східній Африці. Мир та політична воля обох країн для налагодження співпраці може стати прикладом зокрема і для Південного Судану, де громадянський конфлікт триває ще з 2013 року, попри голод, розруху в країні, посередництво міжнародних акторів та раунди мирних перемовин.

Автор: Марта Олійник-Дьомочко, кандидат політичних наук, виконавчий директор Global Ukraine Foundation

Поділитися в соцмережах:


Related Post