Лише протягом першої половини 2014 року бойовики «Боко Харам» вбили 2924 людини, що вивело організацію у статус найбільш кривавої терористичної групи у світі.

Радикальне ісламістське угруповання «Боко Харам» офіційно має назву «Спільнота прихильників поширення вчення пророку та джихаду» (Jamā‘atu Ahli is-Sunnah lid-Da‘wati wal-Jihād). Найменування походить з місцевої мови хауса та в перекладі означає «західна освіта є забороненою». Первісно «Боко Харам» була ісламістською сектою, яку заснували у 2002 році у місті Майдугурі, штат Борну, Нігерія.

ЗАСНОВНИК

Засновником секти став Мохаммад Юсуф, представник етносу канурі, який отримав західну освіту, а також проходив навчання в Ірані. Після загибелі Юсуфа, у 2009 році біля керма секти став його заступник Абубакар Шекау.  У 2012 році в середині організації відбувся офіційний розкол і від неї відокремилася група, яка взяла собі назву «Ансару» на чолі з камерунцем Мамманом Нуром.

Мохаммад Юсуф - БОКА ХАРАМ

Мохаммад Юсуф

ВЗІРЕЦЬ

Секта «Боко Харам» розбудовувалася за зразком іншої естремістської секти «Ян Таціне», заснованої у штаті Борну в 1970-х роках проповідником, камерунцем за походженням, Мохаммадом Марвою.

Останній проголосив себе муджахідом та продовжувачем справи засновника Халіфату Сокото Шейха Усмана дан Фодіо (1754-1817). Марва заявив, що єдиним джерелом в ісламі має бути Коран, а вивчення хадисів та суни є поганством. Він виступав проти використання радіо, телебачення, велосипедів, накопичення грошей понад власні потреби.

У 1979 році він оголосив себе єдиним пророком (an-nabi), відкинувши посланницьку роль пророка Мохаммада. У 1980 році «Ян Таціне» оголосила джихад усім мусульманам, які не входили до її лав та здійснила спробу захоплення центральної мечеті у місті Кано. Внаслідок безладів загинули близько 4000 осіб, включно із лідером секти Мохаммадом Марвою. Саме вихідці з секти «Ян Таціне» склали ядро нової секти «Боко Харам».

ТАКФІРИЗМ

Послідовники секти справляють молитви у своїх мечетях окремо від інших віруючих, в них довгі бороди та червоні шарфи. Згідно їх вірувань ніхто окрім них самих не має права бачити їх дружин, вони не повинні користуватися речами, виготовленими в державах Західного світу.

Будь-яка людина, християнин чи мусульманин, яка не дотримується законів секти, вважається кяфіром («невірним»). Таким чином, ідеологічною основою «Боко Харам» є такфіризм, що є радикальним відгалуженням салафізму.

140512-boko-haram-girls-615a_85df66dccd29e542c68a6548d2406c17.nbcnews-fp-1440-600

Прибічники секти відкидають федеративний устрій Нігерії, вважаючи, що ідеальною моделлю держави є халіфат. «Боко Харам» виступає за введення шаріату в усіх штатах Нігерії та за її межами.

Одночасно колишній лідер секти Юсуф гостро засуджував діяльність політичних та релігійних лідерів на Півночі Нігерії, яких він називав «корупціонерами».  Його наступник Шекау відкрито ототожнює себе з іншими джихадистами, що ведуть боротьбу за визволення від «не-мусульман» у таких державах, як Палестина, Чечня, Ірак, Афганістан, Малі.

У свою чергу група «Ансару» фокусує свою стратегію на «відстоюванні інтересів» мусульман у всій Африці та будь-де у світі, а також «захисті» мусульман у центральному поясі Нігерії. «Ансару» має тісні зв’язки з сомалійською терористичною організацією «Аш-Шабаб» та «Аль-Каїдою в Ісламському Магрибі» (АКІМ). Бойовики «Ансару» відомі викраденнями та вбивствами іноземців на території Нігерії й Камеруну.

ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ

Аналізуючи причини виникнення «Боко Харам» британський вчений Бенджамін Евеследж (Ben Eveslage) виокремлює три ключових погляди на ґенезу організації:

  • Конфлікт, що базується на ідентичності
  • Конфлікт, що виник через слабкість нігерійської держави та
  • Експорт тероризму в середину Нігерії ззовні.

Африканський дослідник Mішель Бака (Michael Baca) вказує, що вагомим фактором зростання впливу «Бого Харам» є маргіналізація значної частини представників етносу канурі, які населяють штат Борну.

Диспропорції економічного розвитку Нігерії призвели до того, що значна кількість селяни канурі, так звані талакава (talakawa), в 1970-ті роки збанкрутували та перейшли до міст Майдугірі та інших, формуючі низові верстви населення цих урбанізованих територій. Незадоволеність канурі власним життям штовхає їх поповнювати лави бойовиків.

Ускладнює проблему, те, що канурі, окрім Нігерії (7 млн. осіб), також мешкають у Чаді (1,1 млн. осіб), Нігері (850 тис. осіб) та Камеруні (56 тис. осіб), що спрощує поширення екстремістської ідеології «Боко Харам» на територію цих держав.

ЧИСЕЛЬНІСТЬ

Щодо чисельності «Боко Харам», то за оцінками нігерійської Державної служби безпеки, в 2009 році вона налічувала 100 000 послідовників. У даний час уся терористична мережа «Боко Харам» та «Ансару» спільно налічують до 6000 збройних бойовиків.

ЕТАПИ ДІЯЛЬНОСТІ

У діяльності секти «Боко Харам» можна виділити декілька періодів, які характеризуються масштабністю та домінуючими методами дій представників організації.

boko-haram

Перший період охоплює хронологічні межі 2002-2010 роки  – «період становлення секти» та початку публічного протистояння з урядом. В цей час бойовики нападають переважно на поліцейські відділки, але не зачіпають мирне населення.

Протягом другого періоду 2010-квітень 2014 років секта радикалізує свої дії, відбувається перехід до тактики масштабних терористичних акцій: 7 вересня 2010 року бойовики атакують в’язницю у місті Баучі та визволяють 759 ув’язнених, у тому числі екстремістів. Зростає кількість терористичних актів біля військових об’єктів, церков, мечетей, поліцейських станції, здійснюється атака на штаб-квартиру ООН. Лише протягом 2011 року від рук «Боко Харам» гинуть 465 осіб.

На третьому етапі, квітень 2014 – липень 2014 років, «Боко Харам» набуває статусу міжнародної терористичної організації, й ООН офіційно вносить її до «чорного списку». Каталізатором цього стало викрадення 14 квітня 2014 року 270 школярок з ліцею у міста Чібок.

За даними дослідника Іоаніса Манцикоса (Ioannis Mantzikos), з південноафриканського Вільного Університету лише протягом першої половини 2014 року бойовики «Боко Харам» вбили 2924 людини, що вивело організацію у статус найбільш кривавої терористичної групи у світі.

На четвертому етапі, починаючи з липня 2014 року, діяльність «Боко Харам» «регіоналізується» і терор виходить за межі Нігерії: 27 липня 2014 року бойовики організації здійснюють напад на камерунське місто Калофата.

У січні 2015 року бойовики «Боко Харам» спалюють 16 міст та селищ на Півночі Нігерії у штаті Борну, включаючи й місто Бага з населенням у 10 тис. осіб. До протидії терористам долучаються збройні сили Камеруну та Чаду, а в рамках Економічної спільноти держав Західної Африки (ЕКОВАС) з’являється ініціатива створення міжнародної коаліції для боротьби з «Боко Харам», підтримана з боку ООН.

УСПІХ

На завершення аналізу діяльності «Боко Харам» потрібно дати стислий огляд чинників, що актуалізують активізацію згаданих екстремістів у даний час. На локальному рівні «Боко Харам» стала визначальним елементом боротьби за посаду президента Нігерії між діючим головою держави християнином Гудлаком Джонатом та його опонентом від мусульманської спільноти Мухаммаду Бухарі.

Вже очевидно, що адміністрація Джонатана провалила випробовування «Боко Харам», і режим надзвичайного стану у північних штатах країни та контр-терористичні заходи уряду не мають бажаного ефекту. Одночасно мусульманську спільноту Нігерії консолідує в боротьбі проти Джонатана грубе порушення міжрелігійного балансу у розподілі владі.

Дана ситуація виникла після того, як передчасно помер президент-мусульманин Умару Яр’Адуа і президентську посаду, раніше відведеного терміну, отримали християни, що зруйнувало хиткий політичний консенсус. Тому, якщо на президентських виборах 14 лютого 2015 року влада збережеться у християн, це може стати тригером для початку громадянської війни в середині країни.

Щодо регіонального виміру проблеми «Боко Харам», то лідери суміжних до Нігерії держав, таких як Чад та Камерун, вбачають у боротьбі з ісламськими екстремістами шанс для легітимізації свого подальшого перебування при владі.

Автократи Ідрис Дебі, який очолює Республіку Чад з 1990 року та Поль Бійя, що керує Камеруном з 1982 року, докладають значних зусиль для стримування загрози «Боко Харам», і таким чином, прагнуть довести державам Заходу, особливо Франції та США, що в разі їхнього відходу від влади, регіон може сповзти у цілковитий хаос.

КОНТЕКСТ: НІГЕРІЯ

Федеративна республіка Нігерія відіграє важливу геополітичну роль у межах усього Африканського континенту. Країна є найбільшою економікою Африки за розміром номінального ВВП (521,8 млрд.$, 2013) та виступає найбільшим експортером нафти у регіоні з добовим видобутком у 1,9 млн. барелів сирої нафти.

Нігерія відіграє значну роль в рамках картелю ОПЕК: стабільність в середині даної держави має вагомий вплив на кон’юнктуру світового ринку нафти. Населення Нігерії перевищує 179 млн. осіб (16% усього населення Африканського континенту), при цьому в країні мешкає найбільша кількість мусульман серед усіх держав Підсахарської Африки. За прогнозами Pew Research Center до 2030 року в країні будуть проживати 116 мільйонів мусульман. В даний час понад 50% нігерійського населення є мусульманами, а близько 40% – християнами. На складний релігійний  поділ накладається чинник того, що країна є багатонаціональною, а отже надзвичайно гетерогенною в середині.

В сучасних кордонах Нігерії проживають понад 400 етнічних груп, що розмовляють 527 мовами. Етно-релігійна строкатість породжує  фрагментацію суспільства та несе в собі істотний потенціал для накопичення в ньому конфліктності. Нігерійський дослідник Башир Салаву (Bashir Salawu) з Університету Ілорін зазначає, що з моменту проголошення незалежності у міжнаціональних протистояннях загинули понад 3 млн. нігерійців, при цьому тільки на період існування «Четвертої республіки» (з 1999 р.) у країні припало 40% етно-релігійних конфліктів. Черговою віхою у хронології кривавого протистояння у Нігерії виступає вихід на політичну сцену держави руху «Боко Харам», який вже набув сумної слави «Нігерійського Талібану».

Олександр Мішин

Поділитися в соцмережах:


Related Post