Гвінея-Бісау є однією з найбільш нестабільних держав Африки. Здавалося, що усі лиха, відомі людству, впали на плечі народу цієї колишньої португальської колонії, яка знала лише поодинокі роки хиткого миру. Світові Гвінея-Бісау відома своїми численними військовими переворотами та «важливою роллю» у глобальному наркотрафіку. Чиє є майбутнє у цієї країни, і якщо є, то у чиїх воно руках? 

Відпочиваючи у в’єтнамках у тіні своєї ферми поряд із щойно зрубаними деревами горіха кеш’ю, колишній голова армії Гвінеї-Бісау, генерал Антоніо Інджай каже, що він здав усю зброю, а дні, коли він був очільником перевороту, вже скінчилися.

Антоніо Інджай

Антоніо Інджай – колишній головнокомандуючий армії Гвінеї-Бісау

Для багатьох Інджай є символом всіх проблем у колишній португальській колонії, яка є однією з найбільш вразливих країн Африки. З 1980 року у Гвінеї-Бісау відбулося 9 спроб державних переворотів, включаючи очолюваний Інджаєм, що призвів до розкрадань державних коштів та сплеску торгівлі наркотиками протягом останніх 2 років.

До свого звільнення новообраним президентом у вересні минулого року, Інджай вважався найнебезпечнішою людиною у державі із населенням у 1,7 мільйонів чоловік, якого охороняли гвардійці, озброєні реактивними гранатами.

Його було внесено до “чорного списку” США як наркобарона і звинувачено у змові із колумбійською повстанською групою ФАРК (FARC) з метою обміну боєголовок на кокаїн.

Антоніо Інджай на своїй фермі

Антоніо Інджай на своїй фермі

Офіційна влада сподівається, що звільнення Інджая стане прикладом для усього старіючого покоління військових керівників, яке звикло до втручання у політику, оскільки Гвінея-Бісау починає реформування військової сфери за допомогою як африканських, так і європейських донорів.

“Нині це єдина моя зброя,” – каже Інджай кореспондентам Reuters, тримаючи у руках мачете, яким він розчищав підлісок. Він також додав, що одним з перших написав владі задля отримання конштів за схемою виходу на пенсію для солдатів.

“Військові хочуть реформи. Вони втомилися”.

Former army chief General Antonio Indjai shows a machete used on his farm as male relatives look on

Колишній генерал з мачете

Неподалік від ферми Інджая, за містом Мансоа, лежить ділянка дороги, яка, за словами правоохоронців, використовувалася як посадкова смуга для перевезення наркотиків з Латинської Америки до Європи, транзитом через Гвінею-Бісау.

Інджай заперечує свою участь у нелегальній торгівлі. “Якщо би я дійсно займався наркотрафіком, чи прибирав би я зараз кущі?”, – каже він, показуючи подряпини на руках і ногах. Інджай каже, що він прокидається на світанку щоби працювати із синами у полі, роблячи перепочинок лише на імпровізований пікнік у зарослях кеш’ю.

Уряди західних країн, а також африканські сусіди, вже втомилися від існування нестабільної наркодержави у вразливому регіоні Західної Африки і хочуть якнайшвидшого продовження реформи.

Виконавчий секретар Комісії по Гвінейській затоці Міґел Тровоада стверджує, що зміни необхідно провести поки у країні перебуває контингент миротворчих сил країн Західної Африки чисельністю у 600 чоловік, мандат перебування якого, ймовірно, подовжать цього тижня.

“Мир може бути оманливим. Ось чому необхідно терміново досягнути прогресу, щоби не втратити вже набуті переваги”.

“Мирні та щасливі” солдати

Отримавши у березні 2015 року пакет фінансової допомоги розміром понад $1 млрд, президент Жозе Маріу Ваз представив план перебудови держави до 2025 року.

Міністр оборони Каді Сейде

Міністр оборони Каді Сейде

Обраний минулого року уряд прагне звільнити майже половину солдатів п’ятитисячної армії протягом п’яти років. Міністр оборони Каді Сейде заявила, що серед перших 500 звільнених цього року буде декілька лідерів перевороту, що входять до санкційного списку ЄС.

Багатьом із тих, хто вступив до лав армії протягом війни за незалежність від Португалії (1963-1974 років), як і Інджаю, котрий бачив страту власного батька, за 60 років.

Сейде заявляє, що раніше всі реформи зазнали невдачі через відсутність коштів, які б зробили солдатів “мирними та щасливими”. Максимальні пенсійні виплати складатимуть приблизно $42 тисяч, що досить багато за місцевими мірками.

“Якщо ми покращимо умови і вони матимуть час, щоби проводити його зі своїми родинами – у них не буде причин для переворотів”, – додала пані міністр.

Водночас Сейді підтвердила наявність дефіциту пенсійного фонду, який складає $20 мільйонів з поміж загальних $83 мільйонів, зазначаючи, що заклики до збільшення фінансування велися й у інших країнах, зокрема у Анголі, яка раніше була головним оборонним партнером країни. Згідно з даними Африканського Банку Розвитку, загальна сума коштів ($260 мільйонів), виділених на безпекову реформу, у 4 рази перевищує суму фіскальних доходів Гвінеї-Бісау у 2013 році.

Західні дипломати непокояться, що затримка у виплатах пенсій може стати поштовхом до заворушень, але й зазначають про складнощі для донорів, оскільки існує можливість, що їхні виплати потраплять до рук підозрюваних злочинців.

Почалися й інші зміни. Президент Ваз зробив перестановки у гвардії, яка раніше складалася переважно з представників рідної для Інджая етнічної меншини баланта. Цього місяця також було зміщено наближеного до Інджая голову Національної гвардії Томаса Джассі разом із очільником поліції Армандо Нхаґа.

На відміну від періоду 2012-2014 років, коли Інджай отримував мішки готівки для виплат зарплат у армії, нині розрахунки проводяться через банки, ускладнюючи військовому керівництву можливість введення військ в оману.

“Раніше маніпулювати групами було просто через те, що вони залежали від них (офіцерів), так як вони їм і платили”, – заявив Вінсент Фаучер, старший аналітик Міжнародної Кризової Групи з питань Західної Африки.

У травні цього року країну відвідали американські дипломати з приводу переговорів щодо знищення потенційно небезпечних боєголовок, що використовувались ще для того, щоби збивати португальські літаки, в обмін на фінансування реформ у сфері безпеки.

Леонардо де Карвалью, полковник армії, відповідальний за збір зброї, заявив, що роззброєння працює, вказуючи на три ящики зі зброєю, довжиною у 6 метрів, на подвір’ї головних казарм міста Амура.

Роззброєння колишній військових у Гвінеї-Бісау

Роззброєння колишній військових у Гвінеї-Бісау

Репортер агентства Reuters бачив два автомати Калашникова, які належали особисто Інджаю, на яких білою фарбою було вказано ім’я власника та дату здачі (24 квітня). Масові обшуки почнуться у червні 2015 року для того, щоби покінчити із нелегальним володінням зброєю.

“Я завжди був напоготові через всі ці змови та перевороти, але я зрозумів, що настав час здавати зброю”, – каже 48-річний торговець Маріо На Леде.

Руйнування столиці

Нестабільність означає, що столиця держави, Бісау, пропустила економічний бум, що проходив у інших містах Західної Африки, таких як Абіджан у Кот-д’Івуарі.

Проспекти, вздовж яких височіють дерева манго, занедбані, а головний порт настільки мілкий, що переправи морських вантажів повинні підлаштовуватись до часу припливу. Від шикарного готелю колоніальної епохи нині залишились лише руїни.

Прем'єр-міністр Перейра

Прем’єр-міністр Перейра

Завдяки активним зусиллям прем’єр-міністра Гвінеї-Бісау Домінгуша Сімоеша Перейри було відновлено постачання найнеобхідніших послуг, зокрема електрики у перехідний період після перевороту, коли західні донори припинили допомогу.

Перейра також здійснив ряд заходів для припинення незаконної вирубки лісів, яка, згідно з джерелами з уряду, підтримувалася корумпованими військовими очільниками. Але значно складнішим завданням є контроль над торгівлею наркотиками, яка також була одним із джерел фінансування попередніх переворотів.

У поліції нарікають, що вони не в змозі відстежувати усі човни і літаки, що транспортують наркотики, поміж мангрових заростей на віддалених узбережжях та островах. У їхній офісах є лише один працюючий комп’ютер і друкарська машинка. У аеропорті ж є непрацюючий радар.

Кожного разу, коли поліція хоче затримати перевезення наркотиків, їй доводиться звертатися за фінансуванням до уряду.

“На трьох рибальських човнах, що ніколи не заходять до порту, у нас дуже добре працює розвідка. Однак ми занадто пізно отримуємо дозвіл на затримання”, – розповідає високопоставлений чиновник з поліції.

Також спостерігачі побоюються посилення напруженості у відносинах між президентом та прем’єр-міністром, яка виникає внаслідок накладення їх повноважень у напівпрезидентській системі, що існує у Гвінеї-Бісау.

У січневому звіті Ради Безпеки ООН до головних загроз також було включено “загострення напруженості між нинішніми лідерами” та попереджається про ризик політичних вбивств.

Перейра заявив, що було заплановано укладення договору задля зменшення напруги всередині владної партії ПАІГК (PAIGC), а також створено комісію для вивчення конституції та з’ясування повноважень сторін.

Чиновники заявили, що високопоставлені офіцери, звинувачені у кримінальних злочинах, не підлягатимуть амністії. У приватних розмовах вони додають, що наразі їхнє переслідування буде досить небезпечним, адже збільшить вірогідність початку підготовки чергової спроби перевороту.

“Якщо ми переслідуватимемо одного, інші почнуть панікувати”, – заявив один з міністрів на умовах анонімності.

Стаття опублікована Reutes 19 травня 2015 року – Emma Farge, Fernando Pereira “Guinea Bissau sidelines top brass in bid to end coups”

Переклад Дмитра Гриба

Поділитися в соцмережах:


Related Post