Гудков 1

Роль Африки у світі зростає. Все більше українців стає  афрооптимістами. Попонуємо вашій увазі інтерв’ю з непересічною людиною – економістом та бізнес-консультантом. що допомагає вітчизняним компаніям проникнути на Чорний континент.

Артеме, чому Ви обрали для своєї діяльності саме Африку?

Скоріше, що це Африка обрала мене. Я випадково опинився на континенті і до тепер не можу розпрощатися з ним. Моє знайомство з Африкою почалося з Танзанії, потім ДР Конго, де ми налагодили торгівлю українськими продуктами харчування. Також ми налагодили дистрибуцію на готелі, ресторани, супермаркети та звичайні ринки. Треба підлаштовувати механізм роботи під ті реалії, які є в ринку.

Ми здійснили багато аналітичних досліджень по Африці. Взяли увесь наш досвід та всю аналітику і створили Торговий дім в Танзанії. На нашу думку – це єдиний варіант роботи українських компаній на африканському ринку. Одразу уточню, мова йде про товари з доданою вартістю, а не про сировину, наприклад, пшеницю та борошно. Також мається на увазі системність роботи всередині ринку – це щомісячні відвантаження та нарощування обсягів збуту. Небагато українських виробників, які працюють з Африкою, можуть похвалитися своїми досягненнями саме в несировинній галузі.

Ви згадали про діяльність в ДР Конго, а з якими іншими державами Африки Ви співпрацюєте?

На сьогоднішній день у нас є контакти або партнери в 11 країнах Субсахарської Африки. Ми одні з небагатьох, хто почали публічно привертати увагу українського бізнесу та чиновників до Африки.

У 90-ті роки Україна за показниками ВВП та внутрішніх проблемах була такою ж Африкою і за рахунок нас розвивалися інші країни, такі як Туреччина, Польща та інші. Це відбувалося завдяки потужному проникненню їх товарів на український ринок. Нині Україна просто не має іншого варіанту для розвитку – вона повинна охоплювати Африку. Нам для того, щоб розвивати технології до рівня сучасності, потрібні гроші. Щоб їх заробити – слід продавати існуючі технології. А на сьогоднішній день — це тільки Африка. Причому наші технології повністю задовольняють попит, що є на континенті. Це стосується і рівня вимог, і ціни.

Гудков 2

На Вашу думку, наскільки складно вести справи в Африці? Чим це може зумовлюватися?

В Африці вести бізнес настільки ж складно, як взагалі просто важко займатися підприємницькою діяльністю. Тут так само потрібні інвестиції, а також мають місце свої ризики. В Україні багато компаній просто забули, що в основі бізнесу лежить ризик та інвестиція. В Африці немає ризику, що бізнес стане. Він 100% буде працювати. Питання в тому, чи будете ви достатньо заробляти та окуповувати свої щомісячні витрати, бо Африка дуже дорога.

Чим відрізняються африканські бізнес-кола від українських?

Вони нічим не відрізняються. Ви не уявляєте, наскільки українські бізнесмени та чиновники схожі на африканських. Дуже рідко можна почути, щоб хтось горів бажанням щось дійсно побудувати чи створити, всі думають як побільше заробити, іноді за будь-яку ціну. В Африці потужно ведуть бізнес іноземці: араби, індуси, ліванці, європейці. Так само, як в Україні голландці, данці та турки.

Які стереотипи щодо України мають африканські бізнесмени?

У цілому в Африці існує кілька груп людей.

Перша – взагалі не знає, що таке Україна і де вона знаходиться. Наша держава не проявляє інтересу до Африки і ніколи цього не робила. Тому не дивно, коли в ООН голосують по Криму, африканські країни або утримуються, або взагалі виступають проти. Для них Росія, через зрозумілі причини, існує, а що таке Україна і який на території нашої держави відбувається конфлікт залишається для африканців незрозумілим.

Друга група – люди, які щось десь чули про Україну. Вони знають про футболіста Шевченка, боксера Кличка, а також асоціюють нашу країну зі зброєю та наркотиками, причини останнього мені не зрозумілі.

Третя – африканці, які добре знають про Україну. Здебільшого, це ті, хто сам навчався у нас, або їхні родичі. Ці люди із захопленням говорять про Україну та завжди наголошують на нерозкритому потенціалі, яким ми володіємо. Але, на жаль, таких африканців критична меншість.

Негативне сприйняття України можна змінити саме завдяки студентам, які навчаються у нас. Але чомусь це не робиться. Дана тема не має активного розвитку. Візова політика України щодо африканців гірша, ніж у США. Ми, вимагаючи лібералізації в даному питанні від США та Європи, у той же час «закручуємо гайки» Африці. Хоча більшість людей з континенту, які їдуть до України, хочуть або вчитися, або працювати, або навіть витрачати свої гроші, бо їм хтось щось розповів про нашу країну і їм цікаво її побачити. Чи є міграційні ризики при цьому? Звісно ж є. Але замість того, що забезпечити нормальну роботу профільних органів, що відповідають за міграційну політику, ми створюємо неадекватні умови отримання візи.

Чи можна займатися в Африці суто економічною діяльністю без політичного контексту?

Можливо. Ми займаємося цим без політики. Але розумієте, ці обидві сфери пов’язані. В Африці, як і в Україні, деякі чиновники мають бізнес або якісь інтереси. Деякі службовці звертаються, прагнучи бути залученими до тієї чи іншої торгівельної операції. І тут є два варіанти – або підігрувати, або уникати. Але останнє може викликати певні непорозуміння. В Україні дуже стійке та потужне щеплення від корупції та важких умов. Ми пройшли кризові 90-ті та 2008 р., нас вже нічим не налякати.

 Чи витримає Україна конкуренцію в Африці з боку ЄС, Китаю, Росії та США?

У нас з ними взагалі немає конкуренції. Ви розумієте, той же Китай працює в інших галузях, ніж Україна, та за допомогою інших механізмів. Африці бракує цілої низки технологій, якими володіє наша держава. Україна належить до дуже обмеженої групи країн, які мають всі потрібні технології – це атомна та гідроенергетика, літакобудування тощо. Ми могли б активно просувати такі технології на африканський ринок. Перш за все, це стосується гідроенергетики. Африка має потужні річки: Конго, Блакитний Ніл, Нігер. Це велика маса води, яка може давати таку потрібну для африканської промисловості електроенергію.

 

Як вважаєте, чи може просування України в Африці викликати негативні політичні наслідки у світі?

Звісно ж, що може. Всім потрібна залежна Україна. Україна, яка бере рибу, натомість, щоб взяти вудку і почати цю рибу ловити самостійно. Зручніше давати нам кредити, які ми ніколи не зможемо повернути.

Але вибачте, нам треба відстоювати свою незалежність. У нас вже майже 50% – це аграрна сировина. І позиції України далі продовжують знижуватися. Країна не може процвітати, продаючи найдешевші товари на зовнішніх ринках. Тому і немає розвитку та високих заробітних плат.

Відповідно, на фоні цього всього потужний вхід України в Африку може викликати резонанс. Варто згадати нинішню торгівельну війну між Китаєм та США. Наразі Пекін втрачає десятки, навіть сотні мільярдів доларів. І якби всі ці гроші Китай 10 років назад інвестував у розвиток економіки і промислового виробництва в Африці, то не опинився б у такій залежності від США. І це дуже потужний сигнал для України. У нас було так з Росією. Зараз ми концентруємося на ЄС, на який припадає вже 41% нашого експорту. Проте Україна має певні спірні питання у відносинах з тією ж Польщею та Угорщиною. І, щоб не ставити ту ж освітню політику в залежність від Будапешту, потрібно щоб наш експорт не був залежний від цієї країни, на яку зараз приходиться 6% нашого експорту, а це 2/3 від українського експорту до 54 країн Африки.

Якщо ЄС раптом перестане купувати вітчизняні товари, то одразу ж обвалиться виробництво, відбуватимуться скорочення, падатиме рівень зарплат, знизяться надходження до державного бюджету. Настане глибока криза.

Що може бути найкращим стимулом для вступу України в боротьбу за африканський ринок?

Розумієте, вступ у таку війну залежить від світосприйняття. Від того тактик ви чи стратег. Перший бачить, що Африка конкретно зараз не дасть йому хорошого прибутку. Стратег одразу ж хоче подивитися на те, яким буде континент в 2030 чи навіть у 2050 році. Через століття половина населення Землі житиме в Африці. У 2050 році найбільші мегаполіси знаходитимуться в Африці – це Лагос, Кіншаса та Дар-ес-Салам. Такі факти змушують стратегічно дивитися на ринок континенту. Ніхто не говорить, що Африка завтра різко забере 100% українського експорту. Мова, перш за все, йде про налагодження потужної співпраці в багатьох сферах. Це і обмін викладачами та студентами, взаємні візити спеціалістів аграрної та енергетичної галузей, розробка адекватних та ефективних планів та стратегій.

До прикладу, африканських студентів треба вчити, не як вирощувати українську пшеницю на українському чорноземі, а мова має йти про спеціалізовані посівні культури для відповідного регіону Африки. Але в Україні, на жаль, цього поки не розуміють.

Українські виробники не думають про збільшення об’ємів, а прагнуть лише нарощувати прибутки. Наприклад, можна вдвічі збільшити виробництво, не заробити на цьому нічого, але збільшити капіталізацію своєї компаній та додатково створити 10 тисяч робочих місць, тим самим створивши додаткову покупівельну спроможність у нас в країні.Гудков

 

Спілкувався  Андрій Рудик

Поділитися в соцмережах:


Related Post